байдужість
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | байду́жість | — |
Р. | байду́жості | — |
Д. | байду́жості | — |
З. | байду́жість | — |
Ор. | байду́жістю | — |
М. | байду́жості | — |
Кл. | байду́жосте* | — |
бай-ду́ж-ість
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 8*a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -байдуж-; суфікс: -ість.
Вимова
ред.- МФА: [bɐi̯ˈduʒʲisʲtʲ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- стан і властивість за значенням байдужий 1 [▲ 1] ◆ Байдужість доччина дражнила її І. С. Нечуй-Левицький
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія
ред.Упроваджене Михайлом Старицьким (1839-1904), українським письменником, театральним і культурним діячем, корифеєм українського побутового театру ба́йду́же́, байдужі́сінько, байду́жливо, байду́жно, байду́жки, байду́женьки, байду́же́чки, байдуже́нно, байду́жовато Я, байду́жий,байду́жливий, байду́жний, байду́жість, байду́жність, байдужі́ти, байдужні́ти, збайдужі́лий; — рос. байдуже, пол. bajduże (з укр.); — власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об'єднання наказового способу дієслова укр. бай «говори» > і дуже (Фасмер І 107); це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.).— Див. ще ба́яти, ду́жий.— Пор. байба́рзо.
Переклад
ред.Список перекладів | |