Українська
Редагувати

іме́нникРедагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

відмінок однина множина
Н. іме́нник іме́нники
Р. іме́нника іме́нників
Д. іме́ннику
іме́нникові
іме́нникам
З. іме́нник іме́нники
Ор. іме́нником іме́нниками
М. на/в іме́ннику на/в іме́нниках
Кл. іме́ннику* іме́нники*

і-ме́н-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -імен-; суфікси: -ик.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. лінгв. самостійна частина мови, що означає назву предмета, поняття, явища. ◆ немає прикладів застосування.

СинонімиРедагувати

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

  1. частина мови, слово
  2. знак

ГіпонімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

КолокаціїРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ПерекладРедагувати

частина мови

іменни́кРедагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

відмінок однина множина
Н. іменни́к іменни́ки
Р. іменни́ка іменни́ків
Д. іменни́ку
іменни́кові
іменни́кам
З. іменни́к іменни́ки
Ор. іменни́ком іменни́ками
М. на/в іменни́ку на/в іменни́ках
Кл. іменни́ку* іменни́ки*

і-мен-ни́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -імен-; суфікси: -ик.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

  1. ювел. спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.

ПерекладРедагувати

спеціальний знак

ДжерелаРедагувати

У Вікіпедії є стаття