Редагувати

родовий IРедагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. родо́ви́й родо́ва́ родо́ве́ родо́ві́
Р. родо́во́го родо́во́ї родо́во́го родо́ви́х
Д. родо́во́му родо́ві́й родо́во́му родо́ви́м
З. родо́во́го
родо́вий
родо́ву́ родо́ве́ родо́ви́х
родо́ві́
О. родо́ви́м родо́во́ю родо́ви́м родо́ви́ми
М. родо́во́му
родо́ві́м
родо́ві́й родо́ві́м
родо́во́му
родо́ви́х

ро-до́-ви́й

Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1b.

Корінь: -род-; суфікс: -ов; закінчення: -ий.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. який існував під час життя людей родами (форма спільності людей). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування. ◆ Занепад родового ладу збігся з початком доби патріархальної родової общини. «Новий довідник історії України»
  2. прикм. до рід (ряд поколінь, що походять від одного предка). [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування. ◆ В каплиці, оздобленій гранітом і мармуром, в родовому могильному склепі Ганських моторошно і холодно. Н. С. Рибак
    • який належить родові, переходить від покоління до покоління; спадкоємний. ◆ Прийде було полковник або військовий старшина до гетьмана: «Благослови, пане гетьмане, зайняти займанщину!) — та й займе, скільки оком закине, степу, гаїв, сіножатей, рибних озер, і вже це його родова земля. Пантелеймон Куліш
    • який передається спадково; спадковий (про фізичні та духовні якості). ◆ Очі в графині жовті, не такі, як у Лукії, але це родове, графи Скаржинські завжди мали такі очі, круглі, жовті й пронизливі. Олесь Донченко
    • який засвідчує належність кого-небудь до певного роду. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ немає прикладів застосування. ◆ За Петра І значення родових і особистих гербів дуже зросло. «Наука і життя» ◆ родові і видові назви рослин
    • пов'язаний із належністю до певного роду. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ немає прикладів застосування. ◆ У скіфських племен у різних видах жіночої праці було своє родове розмежування: дерев'яними і залізними веретенами могли користуватися лише бідні люди, а срібні були власністю знаті. «Вечірній Київ»
  3. грам. який служить для розрізнення роду (граматична категорія). [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ немає прикладів застосування. ◆ Родовий відмінок — відмінок, що відповідає на питання: кого? чого?
Синоніми
Антоніми
  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
Гіпероніми
Гіпоніми
  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?

ХолонімиРедагувати

МеронімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

КолокаціїРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ПерекладРедагувати

родовий IIРедагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. родови́й родова́ родове́ родові́
Р. родово́го родово́ї родово́го родови́х
Д. родово́му родові́й родово́му родови́м
З. родово́го
родовий
родову́ родове́ родови́х
родові́
О. родови́м родово́ю родови́м родови́ми
М. родово́му
родові́м
родові́й родові́м
родово́му
родови́х

ро-до-ви́й

Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1b.

Корінь: -род-; суфікс: -ов; закінчення: -ий.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. стос. до родів (пологів) [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ В законні дев'ять місяців почалися у матері Октава родові потуги. М. П. Стельмах
Синоніми
Антоніми
  1. ?
Гіпероніми
  1. ?
Гіпоніми
  1. ?

ПерекладРедагувати

ДжерелаРедагувати