байдужий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	байду́жий	байду́жа	байду́же	байду́жі
Р.	байду́жого	байду́жої	байду́жого	байду́жих
Д.	байду́жому	байду́жій	байду́жому	байду́жим
З.	байду́жого (іcт.) байду́жий (неіст.)	байду́жу	байду́же	байду́жих (іст.) байду́жі (неіст.)
О.	байду́жим	байду́жою	байду́жим	байду́жими
М.	байду́жім байду́жому	байду́жій	байду́жім байду́жому	байду́жих

бай-ду́ж-ий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -байдуж-; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [bɐi̯ˈduʒei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавлення ◆ Владко був маломовний і байдужий Франко
   1. який виражає незацікавленість, безсторонність ◆ Він повернувся до нас і обвів усіх байдужим поглядом людини, що дивилась не на близьких людей, а на якісь мертві речі Олесь Досвітній
   2. який не виявляє співчуття ◆ Він зняв її руки з своїх плечей, байдужий до сліз і запізнілого каяття Шиян
   3. який не відчуває кохання до кого-небудь ◆ Самійло Вихор зробився якийсь байдужий і навіть холодний до Марії Кучер
   4. у значенні іменника про нечутливу, нечуйну людину, яку ніщо не цікавить, не хвилює ◆ Скажи мені, фантазіє дивна Як научить байдужих почувати? Леся Українка
2. який не викликає до себе інтересу, не цікавий, не важливий для кого-небудь ◆ Як живий стоїть [батько] в очах — в далекому дитинстві сиротою підпаском, сиротою ковальчуком — усім чужий, всім байдужий, ніким не пожалуваний Головко
3. спец. який не піддається жодному впливові ◆ Якщо при переміщенні тіла центр ваги лишається на тому самому рівні, то така рівновага називається індиферентною, або байдужою

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: збайдужі́ння дієслова: байдужі́ти

Етимологія

Від ба́йду́же́, байдужі́сінько, байду́жливо, байду́жно, байду́жки, байду́женьки, байду́же́чки, байдуже́нно, байду́жовато Я, байду́жий,байду́жливий, байду́жний, байду́жість, байду́жність, байдужі́ти, байдужні́ти, збайдужі́лий; — рос. байдуже, пол. bajduże (з укр.); — власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об'єднання наказового способу дієслова укр. бай «говори» > і дуже (Фасмер І 107); це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.).— Див. ще ба́яти, ду́жий.— Пор. байба́рзо.

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: байдужий