звикати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | звика́ю | звика́в звика́ла | звика́тиму | — |
Ти | звика́єш | звика́в звика́ла | звика́тимеш | звика́й |
Він Вона Воно |
звика́є | звика́в звика́ла звика́ло | звика́тиме | — |
Ми | звика́єм(о) | звика́ли | звика́тимем(о) | звика́ймо |
Ви | звика́єте | звика́ли | звика́йте | |
Вони | звика́ють | звика́ли | звика́тимуть | — |
Дієприкм. теп. ч. | ||||
Дієприкм. мин. ч. | ||||
Дієприсл. теп. ч. | звика́ючи | |||
Дієприсл. мин. ч. | звика́вши | |||
Пас. дієприкм. теп. ч. | — | |||
Безособова форма | — |
зви-ка́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Префікс: з-; корінь: -вик-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
ред.- МФА: [zʋeˈkɑte]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- перев. з інфін. набувати звички робити що-небудь, поводитися певним чином. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- набувати навичок, уміння в чому-небудь, навчатися щось робити. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- до чого і з інфін. переставати сприймати що-небудь як нове, незвичне, звикатися з чимось. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- перев. до чого. освоюватися з чим-небудь, пристосовуватися до чогось. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- без додатка і до чого. примирятися з чим-небудь небажаним, неприємним. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- до кого. переставати сприймати кого-небудь як чужого. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- де кого. відчувати прихильність, дружньо ставитися до кого-небудь, зживатися з кимось. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Утворено за допомогою префіксу у- від викати, далі від праслов'янської форми *vɨknǭtī, від котрої також виникли д.-рус., ст.-слов. выкнѫти (д.-грец. μανθάνω), укр. приви́кнути, рос. привыкнуть, привыкать, сербохорв. ви̏кнути, чеськ. navykat, пол. nawyknąć, в.-луж. wuknyć «учитися»; сюди ж зви́чай, учи́ти, нау́ка, на́вик; праіндоєвр. *euk-. Споріднене лит. jùnkstu, лит. jùnkti «привикати, ставати звичним», lat. jûkt, лит. jaukìnti «привчати», прус. iaukint «вправляти», лит. jaukùs «лагідний, приємний», д.-інд. úcyati «мати звичай», ṓkas «задоволення», вірм. usanim «звикаю, учуся», готська biūhts «звичний», д.-ірл. do-uccim «понимаю, знаю». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад
ред.набувати звички робити що-небудь, поводитися певним чином | |
|
набувати навичок, уміння в чому-небудь, навчатися щось робити | |
переставати сприймати що-небудь як нове, незвичне, звикатися з чимось | |
освоюватися з чим-небудь, пристосовуватися до чогось | |
примирятися з чим-небудь небажаним, неприємним | |
переставати сприймати кого-небудь як чужого | |
відчувати прихильність, дружньо ставитися до кого-небудь, зживатися з кимось | |
Джерела
ред.- Словник УЛІФ: звикати
- Звикати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.