будильник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	буди́льник	буди́льники
Р.	буди́льника	буди́льників
Д.	буди́льнику буди́льникові	буди́льникам
З.	буди́льник	буди́льники
Ор.	буди́льником	буди́льниками
М.	на/в буди́льнику	на/в буди́льниках
Кл.	буди́льнику*	буди́льники*

бу-ди́ль-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -буд-; інтерфікс: -и-; суфікс: -льник.

Вимова

• МФА : [bʊˈdɪlʲnek] (одн.), [bʊˈdɪlʲneke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Будильник

Значення

1. годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час. ◆ О сьомій годині ранку в сто сорок третій кімнаті гуртожитку пронизливо заверещав будильник Собко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від будити «переривати сон; [боронувати перед сівбою) зорану землю]» (¹), буди́льник, збу́джувати, збу́дник, збу́джувальний, збу́дливий, збу́дний, обу́да «пробудження», збу́дження Ж, побу́дка, побу́дник, побу́дливий, пробужа́ти, npoбуд «пробудження» Ж, пробу́док «тс.» Ж; — рос. будить, білор. будзіць, др. будити, пол. budzić, чеськ. budíiti, словац. budiť, в.-луж. budźić, н.-луж. buziś, полаб. våzbäudet «будити, збуджувати», болг. будя, мак. буди, сербохорв. бу́дити, словен. budíti, стсл. боудити; — psl. buditi, мабуть, каузатив від bъděti (nop. рос. бдеть, др. бъдѣти, чеськ. bdítі, словац. bdieť, болг. бдя, мак. бди, сербохорв. bdjȅti, словен. bdéti стсл. бъдѣти; — споріднене з лит. baudžiù, baũsti «примушувати, спонукати; карати», báudintі «заохочувати, спонукати», pasibaudýti «підніматися, вирушати (в дорогу)», лат. bauslis «заповідь», прус. etbaudints «збуджений, бадьорий», budē «пильнує, наглядає», санскр. bódhati «тс.; прокидається», bodháyatі «будить, повчає», ав.baoбауеⁱti «вчить», Ьаобаitē «пильнує, наглядає», осет. æmbūdyn «чути; нюхати; відчувати» (Пор. ірл. baud «відчувати»), гр. πεύθομαι «пізнаю», готська anabiudan «наказувати», дав.-англ. bēodan «сповіщати, пропонувати», н.-нім. bieten пропонувати, надавати, gebieten «наказувати, веліти»; праіндоєвр. 'bheudh- «не спати, пильнувати, охороняти, слідкувати, чекати, підстерігати»,— Шанский ЭСРЯ І 2, 211; Фасмер І 230; Преобр. І 21; Горяев 31; Sławski І 48; Brückner 47; Machek ESJČ 74—75; БЕР I 86—87; Skok I 127—128; ЗССЯ 3, 76- 77; Sł. prasł. I 434; Sadn.— Aitz. VWb. I 349—354; Bern. I 96—97; Toпоров I 258—259; Trautmann 32—33; Kluge—Mitzka 75; Uhlenbeck 102; Абаев ИЭСОЯ I 140; Mühl.— Endz. 1267; Mayrhofer II 449—450; Pokorny 150—151.— Пор. блюсти́.

Переклад

Список перекладів
Івритhe: שעון (he) Китайськаzh: 鬧鐘 (zh) Корейськаko: 자명종 日本語 (ko) Японськаja: 目覚し時計 中文 (ja)

Джерела

• Словник УЛІФ: будильник

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	буди́льник	буди́льники
Р.	буди́льника	буди́льников
Д.	буди́льнику	буди́льникам
З.	буди́льник	буди́льники
О.	буди́льником	буди́льниками
П.	буди́льнике	буди́льниках

бу-ди́ль-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -буд-; інтерфікс: -и-; суфікс: -льник^?.

Вимова

• МФА: []
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. будильник (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??