будити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	*буджу́	буди́в буди́ла	бу́дитиму	—
Ти	бу́диш	буди́в буди́ла	бу́дитимеш	буди́
Він Вона Воно	бу́дить	буди́в буди́ла буди́ло	бу́дитиме	—
Ми	бу́дим (бу́димо)	буди́ли	бу́дитимем(о)	буді́м(о)
Ви	бу́дите	буди́ли		буді́ть
Вони	бу́дять	буди́ли	бу́дитимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	будячи́
Дієприсл. мин. ч.	буди́вши
Безособова форма	—

будити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4c. Творення форми настоящего времени 1. особи однини утруднене.

Корінь: -буд-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bʊˈdɪte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. кого. переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися ◆ Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав Котляревський
2. перен. збуджувати, спонукати до діяльності ◆ Твори росіян порушували наше сумління, будили в нас чоловіка, будили любов до бідних І. Я. Франко
   1. викликати думки, мрії і т. ін. ◆ Не дивуйте, що думи глибокі Будять речі та сльози пекучі Леся Українка
   2. на що. закликати до чого-небудь ◆ Сонце гріє і голубить, На геройство серце будить П. Г. Тичина

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від будити «переривати сон; [боронувати перед сівбою) зорану землю]» (¹), буди́льник, збу́джувати, збу́дник, збу́джувальний, збу́дливий, збу́дний, обу́да «пробудження», збу́дження Ж, побу́дка, побу́дник, побу́дливий, пробужа́ти, npoбуд «пробудження» Ж, пробу́док «тс.» Ж; — рос. будить, білор. будзіць, др. будити, пол. budzić, чеськ. budíiti, словац. budiť, в.-луж. budźić, н.-луж. buziś, полаб. våzbäudet «будити, збуджувати», болг. будя, мак. буди, сербохорв. бу́дити, словен. budíti, стсл. боудити; — psl. buditi, мабуть, каузатив від bъděti (nop. рос. бдеть, др. бъдѣти, чеськ. bdítі, словац. bdieť, болг. бдя, мак. бди, сербохорв. bdjȅti, словен. bdéti стсл. бъдѣти; — споріднене з лит. baudžiù, baũsti «примушувати, спонукати; карати», báudintі «заохочувати, спонукати», pasibaudýti «підніматися, вирушати (в дорогу)», лат. bauslis «заповідь», прус. etbaudints «збуджений, бадьорий», budē «пильнує, наглядає», санскр. bódhati «тс.; прокидається», bodháyatі «будить, повчає», ав.baoбауеⁱti «вчить», Ьаобаitē «пильнує, наглядає», осет. æmbūdyn «чути; нюхати; відчувати» (Пор. ірл. baud «відчувати»), гр. πεύθομαι «пізнаю», готська anabiudan «наказувати», дав.-англ. bēodan «сповіщати, пропонувати», н.-нім. bieten пропонувати, надавати, gebieten «наказувати, веліти»; праіндоєвр. 'bheudh- «не спати, пильнувати, охороняти, слідкувати, чекати, підстерігати»,— Шанский ЭСРЯ І 2, 211; Фасмер І 230; Преобр. І 21; Горяев 31; Sławski І 48; Brückner 47; Machek ESJČ 74—75; БЕР I 86—87; Skok I 127—128; ЗССЯ 3, 76- 77; Sł. prasł. I 434; Sadn.— Aitz. VWb. I 349—354; Bern. I 96—97; Toпоров I 258—259; Trautmann 32—33; Kluge—Mitzka 75; Uhlenbeck 102; Абаев ИЭСОЯ I 140; Mühl.— Endz. 1267; Mayrhofer II 449—450; Pokorny 150—151.— Пор. блюсти́.

Переклад

переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися

збуджувати, спонукати до діяльності

викликати думки, мрії і т. ін.

закликати до чого-небудь

Джерела

• Словник УЛІФ: будити