Редагувати

У Вікіпедії є стаття

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

відмінок однина множина
Н. множи́на́ и
Р. множи́ни́
Д. множи́ні́ ам
З. множи́ну́ и
Ор. множи́но́ю ами
М. множи́ні́ ах
Кл. о* и*

мно-жи-на́

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -множин-; закінчення: .

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. матем. сукупності певних і різних об'єктів довільної природи, яка розглядається як одне ціле. Об'єкти, які складають множину, називаються її елементами. ◆ Нагадаємо, що множину слів або ланцюжків називають мовою.Правила, що задають множину ланцюжків (слів, речень), утворюють синтаксис мови, а опис множини змістів і відповідність між реченнями та змістами – її семантику. Стрелковська І.В., Буслаєв А.Г.,Харсун О.М., Пашкова Т.Л., Баранов М.І., Григор’єва Т.І., Вишневська В.М., Кольцова Л.Л., «Дискретна математика», 2010 р.
  2. лінгв. граматична форма числа ◆ Іменник «овцы» в множині родового відмінка він провідміняв «овцев», плутав суфікси Григорій Тютюнник, «Вир», 1964 р.

СинонімиРедагувати

АнтонімиРедагувати

  1. однина

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

ХолонімиРедагувати

МеронімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ПерекладРедагувати

ДжерелаРедагувати