Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	запози́чення	запози́чення
Р.	запози́чення	запози́чень
Д.	запози́ченню	запози́ченням
З.	запози́чення	запози́чення
Ор.	запози́ченням	запози́ченнями
М.	запози́ченні запози́ченню	запози́ченнях
Кл.	запози́чення	запози́чення

за-по-зи́-че-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікси: за-по-; корінь: -зич-; суфікс: -енн- ; закінчення: -я

Вимова

- МФА: одн. [zɑ̽pɔ̝ˈzɪt͡ʃɛ̝nʲːɐ], мн. [zɑ̽pɔ̝ˈzɪt͡ʃɛ̝nʲːɐ]
прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

дія за значенням запозичити ◆ Заперечуючи плазування перед іноземщиною, Шевченко разом з тим наголошує на потребі творчого співробітництва культур, запозичення кращого досвіду передусім культур братніх слов'янських народів. П. М. Федченко, «Матеріали з історії української журналістики», 1959 р.
те, що запозичене ◆ Всякий народ може запозичати в іншого, але він конче накладає печать власного генія на ці запозичення. Віссаріон Бєлінський, «Вибрані статті», 1948 р. ◆ У лексичному складі південно-східних діалектів [української мови] є запозичення з тюркських (татарської, турецької) та інших мов. Ф. Т. Жилко, «Нариси з діалектології української мови», 1955 р.

Синоніми

—
лінгв. запозичене слово, калька³

Антоніми

—

Гіпероніми

—

Гіпоніми

—

Холоніми

—

Мероніми

—

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

—

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: запозичання, запозиченість прикметники: запозичений дієслова: запозичати, запозичити

Етимологія

Похідне утворення від запозичити, див.

Переклад

Список перекладів
Ісландська_is: tökuorð ^(is) сер. од. Іспанська_es: préstamo ^(es) чол. од., calco ^(es) чол. од. Італійська_it: calco ^(it) чол. од. Англійська_en: (у 2 знач.) loanword ^(en) од. Арабська_ar: دخيل ^(ar) (дакгііл) чол. од. Болгарська_bg: заемка ^(bg) жін. од. Вірменська_hy: փոխառություն ^(hy) (pʿoxaṙutʿyun) В’єтнамська_vi: từ vay mượn ^(vi), từ du nhập ^(vi) Грецька_el: δάνειο ^(el) (да́ніо) сер. од. Данська_da: låneord ^(da) сер. од., (розм.) fremmedord ^(da) сер. од. Естонська_et: laensõna ^(et) Китайська_zh: 外來語 ^(zh) (wàiláiyǔ), 借詞 ^(zh) (jiècí), 借用語 ^(zh) (jièyòngyǔ) Китайська (спрощ.): 外来语 ^(zh-cn) (wàiláiyǔ), 借词 ^(zh-cn) (jiècí), 借用语 ^(zh-cn) (jièyòngyǔ) Корейська_ko: 외래어 ^(ko) (oerae-eo) (外來語 ^(ko)), 차용어 ^(ko) (chayong-eo) (借用語 ^(ko)) Кхмерська_km: ពាក្យកម្ចី ^(km) (piek kɑmcee) Македонська_mk: заемка ^(mk) жін. од. Норвезька_no: lånord ^(no) сер. од. Нідерландська_nl: leenwoord ^(nl) сер. од. Німецька_de: Lehnwort ^(de) сер. од. Перська_fa: دخیل ^(fa) (даксі́л), وام‌واژه ^(fa) (vâmvâže) Польська_pl: zapożyczenie ^(pl) сер. од. Російська_ru: заимствование ^(ru) сер. од. Угорська_hu: jövevényszó ^(hu) Французька_fr: emprunt ^(fr) (анпро́н) чол. од., calque ^(fr) (кальк) чол. од. Фінська_fi: lainasana ^(fi) Чеська_cs: přejaté slovo ^(cs) сер. од. Шведська_sv: lånord ^(sv) сер. од. Японська_ja: 外来語 ^(ja) (がいらいご, ґайрайґо), 借用語 ^(ja) (しゃくようご, шакуйоґо)

запозичення

Зміст