вага

Див. також Вага.

Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

відмінок однина множина
Н. вага́ ва́ги
Р. ваги́ ва́г
Д. вазі́ ва́гам
З. вагу́ ва́г
Ор. ваго́ю ва́гами
М. вазі́ ва́гах
Кл. ваго́ ва́ги

ва-га́

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 3*d за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ваг-; закінчення: .

Вимова ред.

Зразкова: ред.

Поширена помилкова: ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. фіз. сила, з якою тіло притягується до центра Землі на якійсь географічній широті.
    1. у побуті вагою називають масу тіла, речовини та ін.
  2. перен. значення, вплив.
  3. тягар, вантаж і т. ін.
  4. система мір, уживана у зважуванні.
  5. прилад на зважування. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми ред.

Антоніми ред.

Гіпероніми ред.

Гіпоніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від вага́ «сила притягання тіла до землі; прилад для зважування; важли́вість; [мито Я; знаряддя для піднімання воза Я; коромисло терезів Бі; дишло у воза Бі]», ва́ги́ «прилад для зважування», ваг «знаряддя для піднімання воза» Я, вага́дло «маятник» (заст.), ва́галка «гойдалка» До, вага́ння, вага́р, вагівни́к «ваговий брус» Ж, вагівни́ця «ваги», вагове́ (заст.) «збір за вагу», вагота́ «вага, тягар; вагітність; важкі переживання», ваготі́ння «тягар, тяжіння», ва́жіль, ва́жель «пристрій, за допомогою якого піднімають чи опускають нижнє жорно», важевни́ця «важіль» Ж, важа́к «паличка, на якій намотують і зав'язують петлі при плетінні сітки», ва́жка «шалька вагів Ж, Я; знаряддя ткача», важки́ «дрібні гирі; невеликі ваги; [коромисло терезів Ж; тягар, яким придушують сошники сівалки, щоб заглибити їх у землю Мо]», важни́к «вагар» Я, Ж, важниця «значна особа; важлива справа», важни́ця «ваги; (заст.) підставка під ваговий дрюк для підняття тягаря», ва́жня́ «приміщення чи місце для ваг на ринку», важо́к «гирка», важчу́га «дуже важка людина» Я, вага́вий «нерішучий» Ж, вагі́тна Г, СУМ, вагови́й Г, СУМ, вагови́тий «важкий, важливий», ваго́вистий «тс.» Ж, ваго́мий, ваго́тний «ваговий» Ж, важки́й, важли́вий, [важна́] «вагітна» Л, ва́жний «поважний, хороший», важе́зний, важе́нний важкеле́нний, важню́щий, важу́чий, важче́зний, вага́ти (заст.) «зазіхати, замірятись; зважуватись» Пі, вага́тися, вагони́ти «обтяжувати» Ж, вагоні́ти «вагітніти; лежати тягарем», ваготі́ти, вагува́тися «вагатися; мірятися силами; сваритися, сперечатися», ва́жити, ва́житися, важні́ти, ва́жчати, ва́го́м (заст.) «на вагу» Пі, СУМ, ваго́м «поволі» Ж, ва́ги-перева́ги «перевальцем» Я, ви́вага «зважування» Пі, вива́га «допомога, звільнення» Ж, ви́важити «допомогти» Ж, відва́га, відва́житися «насмілитися», віднева́га «нахабство, зухвалість» Ж, впо́вага (заст.) «повага» Пі, вповажни́ти «шанувати» Ж, дова́жка, дова́жок, зва́га «відвага», зва́жливий, зважні́лий, зважни́й «відважний» Я, звагува́ти «оглянути, звернути увагу» Я, зважа́ти, зва́житись «насмілитись», заува́жити «ударити, стусанути» Я, знева́га, знева́жник, знева́жливий, знева́жний, зневажа́ти, нава́га (заст.) «тягар, вантаж; замір» Пі, заст. нава́жба «рішення, намір» Пі, «схильний», нава́жний «відважний» Ж, нава́житися, напова́житися «докласти зусиль, старань», навперева́ги, обваж «обважування» Пі, обважні́лий, заст. обва́жати «обманювати у вазі» Пі, обважені́ти «стати важким» Пі, обважни́ти, обважні́ти, обва́жувати «перевантажувати; неправильно важити», одва́жливий «розсудливий» ВеУг, перева́га, перева́жний, переважа́ти, по́ваг «поважність», пова́га, пова́жливий, пова́жний поважа́ти, пова́жити «зважити на чиєсь прохання; спокуситися», пова́житися «відважитися; зібратися; спокуситися; посягнути; покластися (на кого) Ж)», поважні́ти «ставати поважнішим», по́вагом, пова́жно, ро́зваг «розсудливість, обережність» Ж, розва́жливий, розва́жний, розважа́ти «розмірковувати», споважні́лий, споважні́ти, спо́вага, ст. за вагами (1494), вагою (1545), зважоно (1529); — рос. вага́ «вага; ваги», білор. вага́, пол. н.-луж. waga, чеськ. словац. vaha, в.-луж. waha «тс.», мак. сербохорв. ва́га «ваги», словен. vaga «тс.; вага»; — запозичено з давньоверхньонімецької мови, можливо, через польську; д.-в.-нім. waga «ваги», н.-нім. Wage (Waage «тс.») пов'язане з н.-нім. wagen «зважувати», wiegen «зважувати, важити», Wagen «віз, екіпаж, вагон», Weg «дорога», англ. weight «вага», wain «віз», н.-нім. дав.-англ. wegan «рухати, нести; важити», спорідненими з лат. vehi «їхати», санскр. vahati «їде, везе», стсл. везѧ, укр. везу́: припущення (Абаев Этимология 1966, 258) про те, що слово vaga в слов'янських мовах є здавна успадкованим з індоєвропейської прамови, недостатньо обґрунтоване. — Шелудько 24; Richhardt 109; Шанский ЭСРЯ І 3, 4; Фасмер І 263; Преобр. І 61—62; Brückner 598—599; Kluge—Mitzka 829, 832. — Див. ще везти́.— Пор. ваго́н, розва́га, ува́га.



Переклад ред.

сила, з якою тіло притягується до центра Землі
у переносному значенні (значення, вплив)
маса тіла, речовини
тягар, вантаж
система мір, уживана у зважуванні
прилад на зважування

Джерела ред.

Білоруська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

Шаблон:імен be 3b f una

Корінь: -ваг-; суфікс: .

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. вага (аналог укр. слову). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ??

Джерела ред.

  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.