брехня
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | брехня́ | бре́хні |
| Р. | брехні́ | бре́хень |
| Д. | брехні́ | бре́хням |
| З. | брехню́ | бре́хні |
| Ор. | брехне́ю | бре́хнями |
| М. | брехні́ | бре́хнях |
| Кл. | бре́хне* | бре́хні* |
брех-ня́
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 2*d за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -брех-; суфікс: -н; закінчення: -я.
Вимова
ред.- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- розм. гавкання. [▲ 1] ◆ На собачу брехню вибігла з хати молода, як дівчина, молодиця Панас Мирний
- розм. те, що не відповідає правді; неправда. [≈ 2] ◆ Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся З української казки
- вживається у мн. вигадки, плітки і т. ін. ◆ [А е ц і й П а н с а:] Найкраще так, побачити на очі, тоді ніяким брехням не повіриш Леся Українка
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
ред.Від бреха́ти «говорити неправду; гавкати», брех (виг.), брех «гавкання», бре́хіт «тс.», бре́ха «брехун, брехуха», бреха́ка «тс.; епітет собаки», бреха́ло, брехани́на «брехня» Я, браха́рь «брехун» Я, бреха́ч, бреха́чка, брехе́нька «баєчка, небилиця», бре́хи «вигадки» ВеБ, брехло́ «брехун» Я, бре́хля, брехня́, бре́хтя, бреху́н, брехуне́ць (заст. ірон.) «адвокат», бреху́нка «брехуха; [жмуток волосся і заглибина на задній частині шиї]», бреху́ха, брешко́ «брехунчик; гавкаючий собака», брехли́вий, набреха́ч «донощик, обмовник» Жі обре́хи «брехні, наклепи» Ж, пере́брех «перебріхування, перекручення фактів», перебре́ха «брехун, брехуха», підбрехач, побреха́ч Ж, побрехе́нька, прибреха́ч «донощик, обмовник» Ж; — рос. бреха́ть, білор. браха́ць, д.-рус. брехати «гавкати», n. br(z)echać (заст.) «гавкати, брехати (про собак); базікати», ст. пол. brzechotać «гавкати; кричати (про деяких птахів)», чеськ. břechati «дзявкати», словац. brechať «гавкати; говорити неправду», болг. бре́хам «стогну; чихаю», сербохорв. брѐхати «задихатися; кашляти», словен. bręhati «тс.», brękati «кричати; верещати»; — мабуть, psl. *brexati (<psl. *breksati) «лаяти; кашляти», пов’язане з праіндоєвр. *bher-/bherk-; — споріднене з лат. brèkt «кричати, плакати», д.-в.-нім. praht «галас», сер.-в.-нім. braht «тс.», дав.-англ. breahtm, bearhtm «кричу, плачу», ірл. bressim «крик», дав.-англ. beorcan «лаяти; кашляти», англ. bark «тс.»; зв’язок з рос. бре́дить, бреда́ «базіка, дурень», ст. пол. brzedzić «базікати» (Brückner KZ 43, 313 і далі) потребує додаткової аргументації.— Шанский ЭСРЯ І 2, 195; Фасмер І 203; Преобр. J 45; Bruckner 39; БЕР І 78; ЭССЯ З, 13—14; Sł. prasł. I 366—367; Sadn.—Aitz. VWb. I 186—187; Bern. I 83—84; Muhl.— Endz. 1 330—331; Scheftelowitz KZ 56/3—4, 203; Pokorny 138.
Переклад
ред.| гавкання | |
| |
Джерела
ред.Російська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | одн. | мн. |
|---|---|---|
| Н. | брехня́ | брехни́ |
| Р. | брехни́ | брехне́й |
| Д. | брехне́ | брехня́м |
| З. | брехню́ | брехни́ |
| О. | брехнё́й | брехня́ми |
| П. | ||
| М. | брехне́ | — |
брех-ня́
Іменник жіночого роду, відмінювання 2b.
Корінь: --.
Вимова
ред.- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- розм. брехня (аналог. укр. брехня [1]). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- розм. брехня (аналог. укр. брехня [2]). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від бреха́ти «говорити неправду; гавкати», брех (виг.), брех «гавкання», бре́хіт «тс.», бре́ха «брехун, брехуха», бреха́ка «тс.; епітет собаки», бреха́ло, брехани́на «брехня» Я, браха́рь «брехун» Я, бреха́ч, бреха́чка, брехе́нька «баєчка, небилиця», бре́хи «вигадки» ВеБ, брехло́ «брехун» Я, бре́хля, брехня́, бре́хтя, бреху́н, брехуне́ць (заст. ірон.) «адвокат», бреху́нка «брехуха; [жмуток волосся і заглибина на задній частині шиї]», бреху́ха, брешко́ «брехунчик; гавкаючий собака», брехли́вий, набреха́ч «донощик, обмовник» Жі обре́хи «брехні, наклепи» Ж, пере́брех «перебріхування, перекручення фактів», перебре́ха «брехун, брехуха», підбрехач, побреха́ч Ж, побрехе́нька, прибреха́ч «донощик, обмовник» Ж; — рос. бреха́ть, білор. браха́ць, д.-рус. брехати «гавкати», n. br(z)echać (заст.) «гавкати, брехати (про собак); базікати», ст. пол. brzechotać «гавкати; кричати (про деяких птахів)», чеськ. břechati «дзявкати», словац. brechať «гавкати; говорити неправду», болг. бре́хам «стогну; чихаю», сербохорв. брѐхати «задихатися; кашляти», словен. bręhati «тс.», brękati «кричати; верещати»; — мабуть, psl. *brexati (<psl. *breksati) «лаяти; кашляти», пов’язане з праіндоєвр. *bher-/bherk-; — споріднене з лат. brèkt «кричати, плакати», д.-в.-нім. praht «галас», сер.-в.-нім. braht «тс.», дав.-англ. breahtm, bearhtm «кричу, плачу», ірл. bressim «крик», дав.-англ. beorcan «лаяти; кашляти», англ. bark «тс.»; зв’язок з рос. бре́дить, бреда́ «базіка, дурень», ст. пол. brzedzić «базікати» (Brückner KZ 43, 313 і далі) потребує додаткової аргументації.— Шанский ЭСРЯ І 2, 195; Фасмер І 203; Преобр. J 45; Bruckner 39; БЕР І 78; ЭССЯ З, 13—14; Sł. prasł. I 366—367; Sadn.—Aitz. VWb. I 186—187; Bern. I 83—84; Muhl.— Endz. 1 330—331; Scheftelowitz KZ 56/3—4, 203; Pokorny 138.