промінь

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	про́мінь	про́мені
Р.	про́меню	про́менів
Д.	про́меневі про́меню	про́меням
З.	про́мінь	про́мені
Ор.	про́менем	про́менями
М.	про́меню	про́менях
Кл.	про́меню*	про́мені*

про́-мінь

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -промінь-.

Вимова

• МФА : [ˈprɔmʲinʲ] (одн.), [ˈprɔmenʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. світловий пучок, що виходить із якого-небудь джерела світла чи предмета, який світиться, збирає у фокус або віддзеркалює світло ◆ Будь-який промінь, проходячи крізь отвір А у порожнину С, назад практично не виходить, бо зазнає багаторазового відбиття і поглинання.
2. перен. прямі лінії, що розходяться врізнобіч із однієї точки ◆ немає прикладів застосування.
3. перен. швидкий, несподіваний прояв чого-небудь (щастя, радості, надії і т. ін.); іскра, вогник, жаринка. ◆ Іван дивився на хлоп'ячий чубчик, сині довірливі очі, як озерця перед світанком, і раптом, як промінь, засвітилась думка: — А хочеш, Тарасе, вчитися? Борис Левін, «Видно шляхи полтавські» ◆ Та неждано в чорному потоці безнадії та безпросвітності зблиснув йому промінь, збудив до життя. Юрій Мушкетик, «Яса»
4. спец. напрям поширення енергії хвиль (електромагнітних, світлових і т. ін.) ◆ рентгенівські промені
5. іхт. кісточки плавців водяних тварин ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: промі́ннячко, промі́нчик ін. іменники: промі́ння, випромі́нювання прикметники: променеподі́бний, промене́вий, промени́стий дієслова: випромі́нювати прислівники: промени́сто, променеподі́бно

Етимологія

Від про́мінь «смуга світла; [рукав річки]», променяки́ «підклас одноклітинних тварин класу сардових, Radiolaria», променюва́ння, промі́нниця «райдужна оболонка (ока)» Она, промі́ння, промене́вий, промени́стий, променюв́альний, променя́стий, проміни́стий, промі́нний, проміня́стий, промени́тися, промені́ти(ся), проміни́тися, промінюва́ти «променіти» Куз, випромі́нювати, опромі́нний «оточений промінням» Ж, опромі́нювати, ст. промень «промінь (1621); струмінь (води, крові) (1656)»; — білор. прамень «промінь»; — запозичення з польської мови; пол. promień «промінь; смуга; пасмо; спиця (колеса); рукав річки» відповідає укр. по́ромінь «промінь». — Німчук 32—33; Огієнко РМ 1938 І 43. — Див. ще по́ромінь.

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: ray (en), beam (en), shaft (en) Польськаpl: promień (pl) чол. Російськаru: луч (ru) чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: промінь