опромінювати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | опромі́нюю | опромі́нював | опромі́нюватиму | — |
| Ти | опромі́нюєш | опромі́нював опромі́нювала | опромі́нюватимеш | опромі́нюй |
| Він Вона Воно |
опромі́нює | опромі́нював опромі́нювала опромі́нювало | опромі́нюватиме | — |
| Ми | опромі́нюєм(о) | опромі́нювали | опромі́нюватимем(о) | опромі́нюймо |
| Ви | опромі́нюєте | опромі́нювали | опромі́нюйте | |
| Вони | опромі́нюють | опромі́нювали | опромі́нюватимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | опромі́нюючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | опромі́нювавши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | опромі́неваний | |||
| Безособова форма | опромі́невано | |||
оп-ро-мі́-ню-ва-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Префікс: о-; корінь: -промін-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
ред.- МФА: [ɔproˈmʲinʲʊu̯ɐte]
Прослухати вимову
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- освітлювати промінням ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- перен. оживляти, зігрівати, сповнюючи яким-небудь почуттям, настроєм і т. ін. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- піддавати дії яких-небудь променів ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від про́мінь «смуга світла; [рукав річки]», променяки́ «підклас одноклітинних тварин класу сардових, Radiolaria», променюва́ння, промі́нниця «райдужна оболонка (ока)» Она, промі́ння, промене́вий, промени́стий, променюв́альний, променя́стий, проміни́стий, промі́нний, проміня́стий, промени́тися, промені́ти(ся), проміни́тися, промінюва́ти «променіти» Куз, випромі́нювати, опромі́нний «оточений промінням» Ж, опромі́нювати, ст. промень «промінь (1621); струмінь (води, крові) (1656)»; — білор. прамень «промінь»; — запозичення з польської мови; пол. promień «промінь; смуга; пасмо; спиця (колеса); рукав річки» відповідає укр. по́ромінь «промінь». — Німчук 32—33; Огієнко РМ 1938 І 43. — Див. ще по́ромінь.
Переклад
ред.| освітлювати промінням | |
| оживляти, зігрівати, сповнюючи яким-небудь почуттям, настроєм і т. ін. | |
| піддавати дії яких-небудь променів | |
Джерела
ред.- Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5