панич

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	пани́ч	паничі́
Р.	панича́	паничі́в
Д.	паниче́ві паничу́	панича́м
З.	панича́	паничі́в
Ор.	паниче́м	панича́ми
М.	паниче́ві паничу́ паничі́	панича́х
Кл.	паничу́	паничі́

па-ни́ч

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 4b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -пан-; суфікс: -ич.

Вимова

• МФА : [pɐˈnɪt͡ʃ] (одн.), [pɐneˈt͡ʃʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. ввічлива форма згадування або звертання, зазвичай до нежонатого молодого парубка ◆ Паничі студенти!
2. істор. молодий неодружений син пана, пані ◆ — У нашої старої пані // Малії паничі були; // Таки однолітки зо мною. // Вона й бере мене в покої // Синкам на виграшку. Т. Г. Шевченко, «Варнак», 1848 р. [СУМ-11] ◆ Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко? Ага, либонь панич Льольо з сусідньої економії у гості їдуть до двору. М. М. Коцюбинський, «Fata morgana», 1910 р. [СУМ-11] ◆ Молодий панич, побачивши з вікна медвинського чумака, вийшов на поріг. М. П. Стельмах, «Хліб і сіль», 1959 р. [СУМ-11]
3. перен., ірон., зневажл. молода людина, яка виділяється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, надто витонченими манерами і т. ін. ◆ Заєць був собі великий панич і дуже горда штука. Він не відповідав нічого на їжакове привітання. І. Я. Франко, «Заєць і Їжак» (1896) // «Коли ще звірі говорили», 1896—1903 рр. [СУМ-11] ◆ Тихий і слухняний, до старших привітний, став Шавкун кидатись у вічі старшим[…] Зробився паничем хоч куди! Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні», 1880 р. [СУМ-11]
4. нежонатий молодий парубок, що належав до привілейованих верств населення ◆ Їй одчинив гарний панич у студентському убранні. Леся Українка, «Голосні струни», 1897 р. [СУМ-11] ◆ — Молоде ж воно, хочеться радості. А тут все сама та сама. — А що ж я їй — паничів зі Львова буду спроваджувати для розривки, чи як? Г. М. Хоткевич, «Камінна душа», 1911 р. [СУМ-11]
5. зніжений, розпещений молодий чоловік ◆ Своїм ніжним білим лицем і тонкими бровами він нагадував Вутаньці панича. О. Т. Гончар, «Перекоп», 1957 р. [СУМ-11] * у порівняннях ◆ Шестірний дивився уже паничем, тендітним, чистим паничем; на йому сорочка — як сніг; каптанок — як з голочки. Панас Мирний, «Лихі люди», 1877 р. [СУМ-11]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• кручені паничі

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

зменш.-пестливі форми: паненятко, паничик, панночка, паннуня, паннуся, пануньо, панятко згрубілі: панище прізвища: Панич, Паничев, Панчук, Панченко ін. іменники: випанок, недопанок, пан, панва, панвія, паненя, панець, панея, панисько, пані, панійка, панія, панка, панна, панова, панотець, паноша, панство, панча, панчук, панщанин, панщанник, панщар, панщизна, панщина, панщинник, панюга, паня, паняга, панянин, панянка, панянство прикметники: непанщанний, паненський, паничівський, панівний, пановитий, пановливий, панськоватий, панщанний, панщизняний, панщинний, панянський дієслова: впануватися, допануватися, допанькатися, запаніти, опанувати, опануватися, панити, паничувати, паніти, паношитися, панувати, панькати, панькатися, підпанок, полупанок, попаніти, попанячитися, розпаношитися, спанілий, спаніти, спаношитися, упануватися, упанькати прислівники: паневкавито, по-панському, по-панськи

Етимологія

Утворено за допомогою суфіксу -ич від пан, далі від праслов'янської форми *gъpanъ, від котрої також виникли пол. pan, чеськ. pán, словац. pán, н.-луж. pan. — Запозичення з польської мови; праслов. *gъpanъ цілком певної етимології не має; очевидно, запозичення з давньоіранського джерела; ір. *gu-pāna- / *gau-pāna- «коров’ячий пастух, охоронець скоту» склалося з основ ір. gau- «корова, бик, велика рогата худоба» і pāna- «захист, охорона, сторожа», похідної від *pā- «берегти, захищати»; менш переконливе традиційне пов’язування *gъpanъ з жупан «начальник округу (у різних слов’янських землях)» (Фасмер III 195—196; Преобр. II 13; Brückner 393; Holub-Lyer 355); безпідставною була спроба (Соболевский РФВ 71, 442—443) відокремлення *panъ від *gъpanъ і пояснення його як запозичення з дакійської мови; недостатньо обґрунтованою є спроба (Machek ESJČ 531; Holub-Kop. 263) пояснення panъ як вторинного утворення до pani, яке зіставляється з д.-грец. ποτνία «володарка, пані», давньоінд. pátnī «те ж саме». Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 4: Н — П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3.

Переклад

ввічлива форма згадування або звертання, зазвичай до нежонатого молодого парубка
Польськаpl: pan (pl) чол., panek (pl) чол.

молодий неодружений син пана, пані

молода людина, яка виділяється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, надто витонченими манерами і т. ін.

нежонатий молодий парубок, що належав до привілейованих верств населення

зніжений, розпещений молодий чоловік

Джерела

• Словник УЛІФ: панич