білоручка
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | білору́чка | білору́чки |
| Р. | білору́чки | білору́чок |
| Д. | білору́чці | білору́чкам |
| З. | білору́чку | білору́чок |
| Ор. | білору́чкою | білору́чками |
| М. | на/у білору́чці | на/у білору́чках |
| Кл. | білору́чко | білору́чки |
бі-ло-ру́ч-ка
Іменник, істота, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -біл-; інтерфікс: -о-; корінь: -руч-; суфікс: -к; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА : [bʲiloˈrut͡ʃkɐ] (одн.), [bʲiloˈrut͡ʃke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- розм. той, хто цурається фізичної, чорної роботи; нероба. [≈ 1][≠ 1] ◆ Хлопець назвався Максимом Чуприною Високий, рослий, долоня широка, видно відразу, що не білоручка Цюпа
- не призвичаєна до фізичної праці людина; пестун, пестунка [≈ 2][▲ 2] ◆ [О л е с я:] Я білоручка: ні панянка, ні мужичка, ні богу свічка, ні чорту кочерга М. Л. Кропивницький
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| той, хто цурається фізичної, чорної роботи; нероба | |
| не призвичаєна до фізичної праці людина; пестун, пестунка | |