Українська
Редагувати

Морфосинтаксичні ознакиРедагувати

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я нале́жу нале́жав
нале́жала
нале́жатиму  —
Ти нале́жиш нале́жав
нале́жала
нале́жатимеш нале́ж
Він
Вона
Воно
нале́жать нале́жав
нале́жала
нале́жало
нале́жатиме  —
Ми нале́жем(о) нале́жали нале́жатимем(о) нале́жмо
Ви нале́жите нале́жали нале́жте
Вони нале́жать нале́жали нале́жатимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч. нале́жавши
Дієприсл. теп. ч. нале́жачи
Пас. дієприкм. теп. ч. нале́жений
Безособова форма [[{{{2}}}ено]]

на-ле́-жа-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.

Префікс: на-; корінь: -леж-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. кому, чому і рідше до кого — чого. бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні. ◆ — Закон такий справді є, щоб землі козачі тільки до козаків належали Панас Мирний, IV, 1955, 365 ◆ Над ставом, що колись належав економії, як проходив Давид, шуміли верби Андрій Головко, II, 1957, 13 ◆ Був Щепкін уже жонатою, сімейною людиною, відомим актором, а все ще належав графам Волкенштейнам Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 227
  2. до кого — чого. відноситися до якого-небудь розряду, виду і т. ін.; входити до складу чогось, бути членом чогось. ◆ [Дівчина:] Вона належала до того товариства? Леся Українка, II, 1951, 99 ◆ Один із родів полянського племені, до якого належав Ант, споконвіку жив над Дніпром Семен Скляренко, Святослав, 1959, 11 // відноситися до якої-небудь галузі, часу, періоду і т. ін. ◆ Література наша (з причин, вияснення яких належить до історії) живилась переважно селом, сільським побутом Михайло Коцюбинський, III, 1956, 238 ◆ Хлопець досить успішно склав екзамени… з української мови. Остання, як мені здається, теж належить до царства філології Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 62
  3. кому, чому. бути виконуваним, здійснюваним, створеним, досягненим, здобутим ким-небудь. ◆ У створенні нашої держави провідна роль належала Володимиру Іллічу Леніну Павло Тичина, III, 1957, 503 ◆ Ідея створення цього містечка належала Макару Сидоровичу Микола Руденко, Вітер…, 1958, 120 ◆ Радгоспам України належить важливе місце в сільськогосподарському виробництві Радянська Україна, 23.I 1959, 2
  4. кому, чому, перев. безос. необхідно одержати; призначатися кому-небудь. ◆ — Романе Григоровичу, належить тобі ще від мене два рублі шістдесят три копійки Михайло Стельмах, I, 1962, 120 ◆ — Зрештою, нам на культроботу гроші належать, — виходив із становища Микола Васильович Микола Трублаїні, I, 1955, 95 ◆ [Леся:] Ось, прошу, і гроші за вашу роботу… [Тарас:] Не давайте, панно Лесю! Не візьму! [Леся:] Вам належить Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 22
  5. безос. потрібно, слід. ◆ Старшині, звичайно, зовсім не належало стояти на посту Олесь Гончар, III, 1959, 309 ◆ Безшумно належало їм [бійцям] проповзти Болото і мінні поля Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 259
  6. бути властивим, притаманним кому-, чому-небудь (про певну якість, особливість і т. ін.). ◆ Вдивлявся довго я У ці рядки, аж поки пригадав, Кому належить цей… почерк… Максим Рильський, Мости, 1948, 15 ◆ — Справедливість у цьому місті, наскільки я пам'ятаю, належала вам і попові Христофору Олександр Довженко, I, 1958, 462 ◆ Остання, як мені здається, теж належить до царства філології Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 62

СинонімиРедагувати

  1. НАЛЕ́ЖАТИ кому або з кого (про грошову суму — заробіток, внесок і т. ін.: призначатися кому або з кого-небудь), ПРИПАДА́ТИ кому, на кого (рідше) або з кого. — Док.: припа́сти. Вам [з вас] належить сто гривень; — Зрештою, нам на культроботу гроші належать, — виходив із становища Микола Васильович (М. Трублаїні); Грошей він не перебрав, навпаки, — ще йому дещо припадало (А. Кримський).

АнтонімиРедагувати

  1. не належати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

ХолонімиРедагувати

МеронімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

  • як [і] належить (належало)як потрібно, заведено, прийнято. ◆ [Павло:] Почали працювати [шахтарі] як належить Олександр Корнійчук, II, 1955, 173 ◆ Місто росло гомінливе і галасливе, як і належить столиці Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6 ◆ На стіл, як і належало в такому випадку, подали чай з лимоном Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 93

КолокаціїРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ПерекладРедагувати

Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів

ДжерелаРедагувати