Вікісловник

належати

Українська
 ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я нале́жу нале́жив
нале́жила 		нале́жу  —
Ти нале́жиш нале́жив
нале́жила 		нале́жиш нале́ж
Він
Вона
Воно 		нале́жить нале́жив
нале́жила
нале́жило 		нале́жить  —
Ми нале́жим(о) нале́жили нале́жим(о) нале́жмо
Ви нале́жите нале́жили нале́жте
Вони нале́жать нале́жили нале́житимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. нале́жачи
Дієприсл. мин. ч. нале́живши
Пас. дієприкм. теп. ч. нале́жений
Безособова форма нале́жено

на-ле́-жа-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 5a.

Префікс: на-; корінь: -леж-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. кому, чому і рідше до кого — чого. бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні. ◆ — Закон такий справді є, щоб землі козачі тільки до козаків належали Панас Мирний, «IV, 1955, 365» ◆ Над ставом, що колись належав економії, як проходив Давид, шуміли верби А. В. Головко, «II, 1957, 13» ◆ Був Щепкін уже жонатою, сімейною людиною, відомим актором, а все ще належав графам Волкенштейнам Оксана Іваненко, «Тарасові шляхи, 1954, 227»
  2. до кого — чого. відноситися до якого-небудь розряду, виду і т. ін.; входити до складу чогось, бути членом чогось. ◆ [Дівчина:] Вона належала до того товариства? Леся Українка, «II, 1951, 99» ◆ Один із родів полянського племені, до якого належав Ант, споконвіку жив над Дніпром Семен Скляренко, «Святослав, 1959, 11»
    1. відноситися до якої-небудь галузі, часу, періоду і т. ін. ◆ Література наша (з причин, вияснення яких належить до історії) живилась переважно селом, сільським побутом М. М. Коцюбинський, «III, 1956, 238» ◆ Хлопець досить успішно склав екзамени… з української мови. Остання, як мені здається, теж належить до царства філології Г. М. Тютюнник, «Вир, 1964, 62»
  3. кому, чому. бути виконуваним, здійснюваним, створеним, досягненим, здобутим ким-небудь. ◆ У створенні нашої держави провідна роль належала Володимиру Іллічу Леніну П. Г. Тичина, «III, 1957, 503» ◆ Ідея створення цього містечка належала Макару Сидоровичу Микола Руденко, Вітер…, 1958, 120 ◆ Радгоспам України належить важливе місце в сільськогосподарському виробництві Радянська Україна, 23.I 1959, 2
  4. кому, чому, перев. безос. необхідно одержати; призначатися кому-небудь. ◆ — Романе Григоровичу, належить тобі ще від мене два рублі шістдесят три копійки М. П. Стельмах, «I, 1962, 120» ◆ — Зрештою, нам на культроботу гроші належать, — виходив із становища Микола Васильович Микола Петрович Трублаїні, «I, 1955, 95» ◆ [Леся:] Ось, прошу, і гроші за вашу роботу… [Тарас:] Не давайте, панно Лесю! Не візьму! [Леся:] Вам належить Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 22
  5. безос. потрібно, слід. ◆ Старшині, звичайно, зовсім не належало стояти на посту Олесь Гончар, III, 1959, 309 ◆ Безшумно належало їм [бійцям] проповзти Болото і мінні поля Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 259
  6. бути властивим, притаманним кому-, чому-небудь (про певну якість, особливість і т. ін.). ◆ Вдивлявся довго я У ці рядки, аж поки пригадав, Кому належить цей… почерк… М. Т. Рильський, «Мости, 1948, 15» ◆ — Справедливість у цьому місті, наскільки я пам'ятаю, належала вам і попові Христофору Олександр Петрович Довженко, «I, 1958, 462» ◆ Остання, як мені здається, теж належить до царства філології Г. М. Тютюнник, «Вир, 1964, 62»

Синоніми ред.

  1. НАЛЕ́ЖАТИ кому або з кого (про грошову суму — заробіток, внесок і т. ін.: призначатися кому або з кого-небудь), ПРИПАДА́ТИ кому, на кого (рідше) або з кого. — Док.: припа́сти. Вам [з вас] належить сто гривень; — Зрештою, нам на культроботу гроші належать, — виходив із становища Микола Васильович (М. Трублаїні); Грошей він не перебрав, навпаки, — ще йому дещо припадало (А. Кримський).

Антоніми ред.

Гіпероніми ред.

Гіпоніми ред.

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

  • як [і] належить (належало) — як потрібно, заведено, прийнято. ◆ [Павло:] Почали працювати [шахтарі] як належить Олександр Корнійчук, II, 1955, 173 ◆ Місто росло гомінливе і галасливе, як і належить столиці Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6 ◆ На стіл, як і належало в такому випадку, подали чай з лимоном Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 93

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ??

Переклад ред.

бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні
відноситися до якого-небудь розряду, виду і т. ін.; входити до складу чогось, бути членом чогось
відноситися до якої-небудь галузі, часу, періоду і т. ін.
бути виконуваним, здійснюваним, створеним, досягненим, здобутим ким-небудь
необхідно одержати; призначатися кому-небудь
потрібно, слід
бути властивим, притаманним кому-, чому-небудь

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wiktionary.org/w/index.php?title=належати&oldid=527699