особа

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	осо́ба	осо́би
Р.	осо́би	осі́б
Д.	осо́бі	осо́бам
З.	осо́бу	осі́б
Ор.	осо́бою	осо́бами
М.	осо́бі	осо́бах
Кл.	осо́бо	осо́би

о-со́-ба

Іменник жіночого роду, істота, відмінювання 1*a.

1. Префікс: о-; корінь: -соб-; закінчення: -а.
2. Корінь: -особ-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [ɔˈsɔbɐ] (одн.), [ɔˈsɔbe] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [о с о́ б а]

Семантичні властивості

Значення

1. окрема людина, індивід ◆ немає прикладів застосування.
2. людина, яка посідає певне, високе, становище в суспільстві, у колективі і т. ін. ◆ немає прикладів застосування.
3. лінгв. граматична категорія дієслів, що виражається їх формами та особовими займенниками ◆ немає прикладів застосування.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• юридична особа
• фізична особа (=фізособа)

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

зменш.-пестливі форми: осо́бинка ін. іменники: о́соб, о́собень, осо́бина, особи́стість, особи́тель, особність, особня́к, прикметники: осібний, особе́нний, особо́вий, особи́стісний, особі́тний, осо́бий, особли́вий, осо́бшаний, надособний дієслова: відосо́бити, одособитися, уосо́бити прислівники: осі́бно, осі́бне, осо́бе, особи́тно, особливе (заст.), особливо, осо́бне, осо́бно, особняко́м, осо́бше, по-особне, по-осо́бі, по-особли́вому

Етимологія

Від осо́ба, о́соб «особина», о́собень «тс.», осо́би́на СУМ, Ж, особи́стість, особи́тель «ізолятор» Ж, осо́бність «самостійність; особливість» Ж, особня́к, осі́бний, осо́бенний «особливий» Ж, [особі́тний, осо́бний] «тс.», осо́бий «тс., окремий», особи́стий, особли́вий, осо́бшаний «особливий», осі́бно, [осі́бне, осо́бе, особи́тно ЕЗб 25], особли́ве (заст.), особли́во, осо́бне, осо́бно, особняко́м Ж], осо́биле «особливо», безособо́вий, відособи́ти, зосе́бна «зокрема» Пі, зосі́бна, знеосі́бка, знеособи́ти, на-осо́бі «окремо» Ж, надосо́бний «особливий» Ж, одособи́тися ВеЛ, по-осо́бі «окремо» Нед, по-осо́бне «одинично» Нед, по-особли́вому, уосо́бити; — рос. болг. особа, білор. асо́ба, д.-рус. особь (особъ) «окремо», пол. чеськ. словац. osoba, в.-луж. н.-луж. wosoba, мак. особен «особливий», сербохорв. о̀соба, словен. oséba, ст.-слов. особь «окремо», особъ «тс.»; — psl. osobъ «осібно, окремо», що виникло з прислівникового звороту o sobe, o sebe «окремо, сам собі»; на ґрунті окремих слов'янських мов дало численні похідні; nop. і лат. persona «персона» з лат. per se «про себе». — Німчук 309—310; Rudn. II 884; Черных І 608; Фасмер III 162; Преобр. І 663—664; Виноградов Очерки 32; ЭСБМ 1, 177—178; Brückner 384; Holub—Lyer 349; Schuster-Sewc 1665—1666; Младенов 390; Mikl. EW 331. — Див. ще о¹, се́бе́. — Пор. за́сіб.

Переклад

окрема людина
Англійськаen: person (en) Болгарськаbg: особа (bg) Грецькаel: πρόσωπο Польськаpl: osoba (pl) жін. Російськаru: особа жін. Французькаfr: personne (fr) жін.

людина, яка посідає певне, високе, становище

граматична категорія дієслів
Англійськаen: person (en) Грецькаel: πρόσωπο Польськаpl: osoba (pl)

Джерела

• Словник УЛІФ: особа

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	осо́ба	осо́бы
Р.	осо́бы	осо́б
Д.	осо́бе	осо́бам
З.	осо́бу	осо́б
О.	осо́бой осо́бою	осо́бами
П.	осо́бе	осо́бах

о-со́-ба

Іменник, істота (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: о-; корінь: -соб-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [ɐsəbə] (одн.), [ɐsəbɨ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. особа (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прикметники: особый

Етимологія

Від ?

Болгарська

Морфосинтаксичні властивості

Іменник.

Префікс: о-; корінь: -соб-; закінчення: -а

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??