коритар

Українська

коритар I

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	корита́р	корита́рі
Р.	корита́ра	корита́рів
Д.	корита́реві корита́рю	корита́рям
З.	корита́ря	корита́рів
Ор.	корита́рем	корита́рями
М.	корита́реві корита́рю	корита́рях
Кл.	корита́рю	корита́рі

ко-ри-та́р

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -корит-; суфікс: -ар.

Вимова

• МФА : [kɔretɐr] (одн.), [] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. той, хто робить корита. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: кори́тце топоніми: Кори́тища, Кори́тища, Кори́тище, Кори́тна, Кори́тна, Кори́тне, Кори́тниця, Кори́тно-Забу́зьке, Кори́тня, Коритня́ни, Коритува́та ін. іменники: прикметники: коритоподі́бний

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: коритар