заєць
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина | обм. ч. |
|---|---|---|---|
| Н. | за́єць | зайці́ | за́йці |
| Р. | за́йця | зайці́в | зайці́в |
| Д. | за́йцю за́йцеві |
зайця́м | — |
| З. | за́йця | зайці́в | за́йці |
| Ор. | за́йцем | зайця́ми | — |
| М. | за́йці за́йцеві за́йцю |
зайця́х | — |
| Кл. | за́йцю | зайці́ | — |
за́-єць
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 13 ОФ Й; тип відмінювання 5*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -за-; суфікс: -єць [Полюга, 2009].
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
- Значення
- невеликий полохливий ссавець родини заячих, з куцим хвостом, довгими задніми ногами і довгими вухами ◆ Полохливий заєць і пенька боїться. Народне прислів'я [СУМ-20] ◆ На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць, стрибнув раз, вдруге, зупинився навпроти Романа, нашорошив вуха, повернув голову вбік, і тільки тоді помітив людину, і аж залопотів у кущах. Михайло Стельмах, «Хліб і сіль», 1954—1958 рр. [СУМ-20] • у порівняннях ◆ Василь[…] мерщій, як заєць той, вискочив з-за бур'яну і побіг до хати. Панас Мирний, «Панич», 1870-ті рр. [СУМ-20] ◆ Андрієві треба щось одповісти, та язик, полохливий, як заєць, тіка кудись в горло. М. М. Коцюбинський, «Fata morgana», 1901—1910 рр. [СУМ-20]
- розм. заяче хутро ◆ Нам зимно, […] ми все-таки попідносили коміри з кроликів та зайців. Б. С. Лепкий, «Казка мого життя», 1936 р. [СУМ-20]
- розм. заяче м'ясо ◆ — Коли заєць смачніший? — Тоді, — відповість мисливець, — коли добре за ним полюю. Григорій Сковорода, «Бджола та шершень» (1774) / переклад Г. М. Хоткевича, 1920 [СУМ-20]
- розм. безквитковий пасажир або глядач у театрі, кінотеатрі і т. ін. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- розм. про людину, яка користується чим-небудь, не маючи на це законних прав ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- розм., у знач. присл. не маючи квитка ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- розм., рідк. те ж саме, що зайчик (у 2 знач.) ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
- ганяти за двома зайцями, ганятися за двома зайцями, бігти за двома зайцями, полювати за двома зайцями
- далеко куцому до зайця, далеко, як куцому до зайця
- сипати зайцям солі на хвіст
- убивати два зайці, убивати аж два зайці, убивати двох зайців, убивати аж двох зайців, убити два зайці, убити аж два зайці, убити двох зайців, убити аж двох зайців, уколошкати два зайці, уколошкати аж два зайці, уколошкати двох зайців, уколошкати аж двох зайців, уполювати два зайці, уполювати аж два зайці, уполювати двох зайців, уполювати аж двох зайців
- ніби зайцеві бубон, мов зайцеві бубон, як зайцеві бубон
- ніби куцому до зайця, мов куцому до зайця, як куцому до зайця
- ніби солоного зайця, мов солоного зайця, як солоного зайця
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| Список усіх слів з коренем «-зај-» | ||
Етимологія ред.
Від праслов'янської форми *zajęcь, від якої також виникли укр. за́єць, рос. за́яц, за́ец, білор. за́яц, заю́к, д.-рус. заꙗць, пол. zając, zajc, zajk, zajek, чеськ. zajíc, словац. zajac, в.-луж. zajac, полаб. zajac, bsb. zajec, болг. за́як, за́ек, за́ец, мак. заjак, сербохорв. зàјац, зȇц, словен. záječ, zȇc, ст.-слов. заѩць. — На думку більшості дослідників, з первісним значенням «плигун, стрибун» (і з розширенням основи на n-) споріднене з санскр. ह॔यः háyaḥ «кінь», जि॔हीते jíhīte «підскакує, летить», вірм. ձի «кінь», лит. žáisti «плигати, стрибати», можливо, також з лат. haedus «козел», готська 𐌲𐌰𐌹𐍄𐍃 «коза», лит. zuĩkis «заєць» (лтс. zaķis ««заєць»» запозичене з білоруської мови); праіндоєвр. *g’hēi- ««плигати, скакати»; пов’язується також (Machek ESJČ 709) з дієсловом *zьjajǫ «зяю, зіяю» (через наявність «зяючої», роззявленої верхньої губи або через те, що заєць спить з розкритими очима): *zьjaj-ьn-ьcь › *zajęcь; помилковим є зіставлення (Loewenthal AfSlPh 37, 379) з лит. žaĩbas «блискавка», д.-грец. γαĩα «земля». Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.
Переклад ред.
| Список перекладів | |