Морфосинтаксичні ознаки
ред.
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
го́рно
|
го́рна
|
| Р.
|
го́рна
|
го́рен
|
| Д.
|
го́рну
|
го́рнам
|
| З.
|
го́рно
|
го́рна
|
| Ор.
|
го́рном
|
го́рнами
|
| М.
|
го́рні
|
го́рнах
|
| Кл.
|
го́рно*
|
го́рна*
|
го́р-но
Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1*a^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -горн-; закінчення: -о.
Семантичні властивості
ред.
- проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів; піч для обпалення керамічних виробів ◆ На Княжу Слободу, де за всіма відомостями гульбував Василь, кілька раз посилали гінців із записками Оксена, в яких найсуворішим словом вимагалося, щоб коваль негайно повертався в село і роздував горно. Тютюнник]], «Вир»
- частина шахтної печі (доменної, вагранки і т.і.), над якою згоряє паливо і плавиться метал. ◆ Хто ж має сумнів — стань на горно, вік постій, тоді переконаєшся, від чого носи в горнових синіють… О. Т. Гончар, «Собор» ◆ Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих. О. Т. Гончар, «Собор»
- перен. обставини, за яких випробовується людина. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- горни́ло, гартовня, гартувальня, кузня
- -
- -
- —
- доменна піч, вагранка
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
Прислів'я та приказки
ред.
Від Шаблон:етимологія:горно
- Новий тлумачний словник української мови 42 000 слів. Укладачі В. Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 2008 рік.
прослухати вимову?, файл