горно

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	го́рно	го́рна
Р.	го́рна	го́рен
Д.	го́рну	го́рнам
З.	го́рно	го́рна
Ор.	го́рном	го́рнами
М.	го́рні	го́рнах
Кл.	го́рно*	го́рна*

го́р-но

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1*a^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -горн-; закінчення: -о.

Вимова

• МФА : [ˈɦɔrnɔ] (одн.), [ˈɦɔrnɐ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів; піч для обпалення керамічних виробів ◆ На Княжу Слободу, де за всіма відомостями гульбував Василь, кілька раз посилали гінців із записками Оксена, в яких найсуворішим словом вимагалося, щоб коваль негайно повертався в село і роздував горно. Григорій Тютюнник, «Вир»
2. частина шахтної печі (доменної, вагранки і т.і.), над якою згоряє паливо і плавиться метал. ◆ Хто ж має сумнів — стань на горно, вік постій, тоді переконаєшся, від чого носи в горнових синіють… Олесь Гончар, «Собор» ◆ Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих. Олесь Гончар, «Собор»
3. перен. обставини, за яких випробовується людина. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. горни́ло, гартовня, гартувальня, кузня
2. -
3. -

Холоніми

1. —
2. доменна піч, вагранка
3. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: горня́, горня́тко ін. іменники: го́рен, го́рень, го́ринь, го́рон, горне́шник, го́рник, горнар, горне́ць

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: forge (en), smithy (en)

Список перекладів

Список перекладів

Література

• Новий тлумачний словник української мови 42 000 слів. Укладачі В. Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 2008 рік.
• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

Джерела

• Словник УЛІФ: горно