горнець
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | горне́ць | горнці́ |
| Р. | горнця́ | горнці́в |
| Д. | горнце́ві горнцю́ |
горнця́м |
| З. | горне́ць | горнці́ |
| Ор. | горнце́м | горнця́ми |
| М. | горнці́ горнця́ |
горнця́х |
| Кл. | горнцю́* | горнці́* |
горне́ць
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -горн-; суфікс: -ець.
Вимова
ред.- МФА : [ɦɔrˈnɛt͡sʲ] (одн.), [ɦornʲˈt͡sʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.
Значення
ред.- діал. те ж саме, що горщик. [≈ 1][▲ 1] ◆ Навіть горнець свій і залізну ложку в тій самій скринці мав. І. Я. Франко ◆ I кожен, звичайно, щось йому нiс — той хутро, той жита чи горнець меду, а хто куни чи й гривню. Скляренко, «Святослав»
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.| Список перекладів | |
Література
ред.- Новий тлумачний словник української мови 200 000 слів. Укладачі В.Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 2008 рік.