зменш.-пестл. до горня. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Він одніс горнятко на стіл та насипав у миску юшки. Михайло Коцюбинський, «Fata Morgana», 1901—1910 р. ◆ Взявши з вузлика горнятко з кашею, кавалок сала й кусень хліба, Лукія збиралась полуднувати. Олександр Ільченко, «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай i Чужа Молодиця», 1958 р. * у порівняннях ◆ У саду тридцять шість рядів аґрусу, сливи-багрулі, груші сортові, мов ті горнятка на гілках. Ігор Муратов, «Буковинська повість», 1951 р.
маленькийгорщик. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Дід Онопрій вмощує на покуть, за сніп, горнятко з кутею та глечик з узваром — домовикам, тобто душам померлих, щоб ласкаві й добрі були до хати і всіх, хто живе в ній. Володимир Малик, «Таємний посол», 1968—1977 р.
те ж саме, що чашка. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Тоді ти їла щось дуже неквапно, а я пив каву, не вийнявши ложечку з горнятка. Отар Довженко, «Я кохаю музику»
прослухати вимову?, файл
