згоряти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	згоря́ю	згоря́в	згоря́тиму	—
Ти	згоря́єш	згоря́в згоря́ла	згоря́тимеш	згоря́й
Він Вона Воно	згоря́є	згоря́в згоря́ла згоря́ло	згоря́тиме	—
Ми	згоря́єм(о)	згоря́ли	згоря́тимем(о)	згоря́ймо
Ви	згоря́єте	згоря́ли		згоря́йте
Вони	згоря́ють	згоря́ли	згоря́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	згоря́ющий
Дієприкм. мин. ч.	згоря́вший
Дієприсл. теп. ч.	згоря́я
Дієприсл. мин. ч.	згоря́в, згоря́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	згоря́емый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	згоря́овано

зго-ря-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: з-; корінь: -гор-; суфікс: -я; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [zɦɔˈrʲɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. знищуватися вогнем. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. гинути від пекучого сонця, засухи (про рослини). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. згнивати, пріти від злежування (про зерно, сіно і т. ін.). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
4. швидко зношуватися, псуватися. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
5. перен. передчасно помирати, втрачаючи сили, здоров'я. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
6. перен. погасати; переставати світити. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
7. перен. бути охопленим сильним почуттям, бажанням. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:горіти¹

Переклад

знищуватися вогнем

гинути від пекучого сонця, засухи

згнивати, пріти від злежування

швидко зношуватися, псуватися

передчасно помирати, втрачаючи сили, здоров'я

погасати; переставати світити

бути охопленим сильним почуттям, бажанням

Джерела

• Словник УЛІФ: згоряти
• Новий тлумачний словник української мови 200 000 слів. Укладачі В.Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 2008 рік.