вітець

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	віте́ць	вітці́
Р.	вітця́	вітці́в
Д.	вітце́ві вітцю́	вітця́м
З.	віте́ць	вітці́
Ор.	вітце́м	вітця́ми
М.	вітці́ вітця́	вітця́х
Кл.	вітцю́*	вітці́*

віт-е́ць

Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вітець-.

Вимова

• МФА : [ʋʲiˈtɛt͡sʲ] (одн.), [ʋʲiˈt͡sʲːi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. діал. те ж саме, що батько. ◆ Перед ним, на столику, лежить.. лист від вітця Іван Франко
2. церк. звертання до священника.
3. основоположник. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: отець, панотець прикметники: отчий

Етимологія

Від psl. otьcь «батенько» ‹ *otьkъ, похідне від *otъ «батько» (Пор. otьnь «батьківський»); споріднене з гр. ἄττα «батько», лат. atta, хет. attaš, готська atta, д.-в.-нім. atto, сер.-в.-нім. н.-нім. д.-ісл. ätte, алб. ā˘t «тс.», санскр. atta «мати, старша сестра». Далі від праіндоєвр. *atta ‹ *ā˘t, можливо, звуконаслідувальне (у дитячій мові). Від якого також виникли рос. оте́ц, [отек, а́тька], білор. айце́ц, чеськ. словац. otec, в.-луж. wótc, wóćec, н.-луж. wość, болг. оте́ц, мак. отец, сербохорв. о̀тац, словен. ôčе, ст.-слов. отьць, д.-рус. отьць, пол. ojciec.

Переклад

батько
Англійськаen: father (en) Німецькаde: Vater (de) Польськаpl: ojciec (pl) чол. Російськаru: отец (ru) чол.

звертання до священника

основоположник

Джерела

• Словник УЛІФ: вітець
• http://sum.in.ua/s/otecj
• Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України