Українська
Редагувати

Морфосинтаксичні ознакиРедагувати

відмінок однина множина
Н. ба́тько батьки́
Р. ба́тька батькі́в
Д. ба́тькові
ба́тьку
батька́м
З. ба́тька батькі́в
Ор. ба́тьком батька́ми
М. ба́тькові
ба́тьку
батька́х
Кл. ба́тьку батьки́

ба́ть-ко

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3c за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бать-; суфікс: ; закінчення: .

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. чоловік стосовно до своїх дітей ◆ Він батька спас в злу саму пору Котлряевський
  2. перен. основоположник якого-небудь учення, якої-небудь галузі науки, мистецтва і т. ін. ◆ Батьком української літературної мови ми вважаємо Тараса Григоровича Шевченка
  3. шанобливе називання козацької старшини, отаманів тощо ◆ Ой, Богдане, батьку Хмелю, Славний наш гетьмане/ Встала наша Україна Па вражого пана Українські думи
  4. ввічливе звертання до чоловіка похилого віку ◆ Добре єси, мій кобзарю, Добре, батьку, робиш Шевченко
  5. самець стосовно до свого потомства. ◆ немає прикладів застосування.

СинонімиРедагувати

  1. тато
  2. основоположник

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

ХолонімиРедагувати

МеронімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

КолокаціїРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість


ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ПерекладРедагувати

чоловік стосовно до своїх дітей
основоположник якого-небудь учення
шанобливе називання козацької старшини
ввічливе звертання до чоловіка похилого віку
самець

ДжерелаРедагувати