абсолютизм
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | абсолюти́зм | — |
| Р. | абсолюти́зму | — |
| Д. | абсолюти́змові абсолюти́зму |
— |
| З. | абсолюти́зм | — |
| Ор. | абсолюти́змом | — |
| М. | на/у абсолюти́зму | — |
| Кл. | абсолюти́зму* | — |
аб-со-лю-ти́зм
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -абсолют-; суфікс: -изм.
Вимова ред.
- МФА: [ɐbsɔlʲʊˈtɪzm]
прослухати вимову
- УФ: [абсол'ути́зм]
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- форма правління державою, за якої верховна влада належить одній особі (царю, імператору, королю), та для якої характерний найвищий ступінь централізації державної влади. [≈ 1][▲ 1] ◆ Самодіяльність, самотворення, самоуправління, як протилежність абсолютизмові, це розумілось нами, як цілком натуральною, необхідною річчю, як єдиним методом організації політичного й господарського життя, коли мати на увазі розвиток держави й її народів, а не просту, грубу експлоатацію їх. Володимир Винниченко, «Відродження нації», 1920 р. Джерело — [ГРАК].
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від абсолю́т, абсолю́тний, абсолютизува́ти, ст. абсолютъ «самодержець, необмежений монарх» (XVIII ст.), nop. нове абсолюти́зм «необмежена монархія»;—рос. болг. абсолю́т, білор. абсалю́т, пол. absolut, чеськ. absolutní, словац. absolútum, в.-луж. absolutny, мак. апсолутен, сербохорв. апсо̀л̄ут, словен. absolut(um); — запозичення з латинської мови; лат. absolutus «викінчений, довершений, необмежений» пов'язане з дієсловом absolvo «звільняю, завершую», утвореного з префікса ab- і дієслова solvo «відв'язую, звільняю, піднімаю», що є результатом видозміни давнішого *se-luo, утвореного з основи sě- (sēd) «без», генетично пов'язаного з основою зворотного займенника *se-, *sue-, укр. -ся, свій, і дієслова лат. luo «розв'язую, звільняю, відпускаю», спорідненого з д.-грец. λύω «тс.», дінд. lunā́ti «ріже, відрізує», укр. ла́ва нове значення «абсолютна ідея, істинне саме по собі, цілковитий, довершений» з'явилось у нім. absolut, звідки прийшло в українську мову через російську.— СІС 9; Шанский ЭСРЯ І 1, 19—21; Walde—Hofm. I 2, 834, II 506—507, 557.— Див. ще абажу́р, ла́ва, свій, себе́.
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
Російська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | одн. | мн. |
|---|---|---|
| Н. | абсолюти́зм | — |
| Р. | абсолюти́зма | — |
| Д. | абсолюти́зму | — |
| З. | абсолюти́зм | — |
| О. | абсолюти́змом | — |
| П. | абсолюти́зме | — |
аб-со-лю-ти́зм
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не незастосовні.
Корінь: -абсолют-; суфікс: -изм.
Вимова ред.
- МФА : [ɐpsəlʲʉˈtʲizm] (одн.), [] (мн.)
прослухати вимову
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- абсолютизм (аналог укр. слову). ◆ И правда: сравните нескольких русских писателей, и вы увидите, что для каждого из них тоска «расейской шири» есть ось, на которую накручиваются все остальные мотивы. Даже для западника Тургенева их настоящее лицо отражается все-таки в зеркале сконденсированного славянофильства Константинов Леонтьевых, в «мракобесии» Розановых. Абсолютизм сделал свое дело. — І справді: порівняйте кількох російських письменників, і ви побачите, що для кожного з них тоска «расєйської ширі» є та вісь, на яку накручуються всі інші мотиви, їхня справжня фізіономія, навіть для західника Тургенєва, відбивається все-таки в дзеркалі сконденсованого слов'янофільства Костянтинів Леонтьєвих, в «мракобєсії» Розанових. Абсолютизм зробив своє діло. Феодалізм визначив велику російську літературу. Микола Хвильовий, «Україна чи Малоросія?» (1926) / переклад А. А. Руденка-Десняка (рос.), 1991 Джерело — [ГРАК].
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від абсолю́т, абсолю́тний, абсолютизува́ти, ст. абсолютъ «самодержець, необмежений монарх» (XVIII ст.), nop. нове абсолюти́зм «необмежена монархія»;—рос. болг. абсолю́т, білор. абсалю́т, пол. absolut, чеськ. absolutní, словац. absolútum, в.-луж. absolutny, мак. апсолутен, сербохорв. апсо̀л̄ут, словен. absolut(um); — запозичення з латинської мови; лат. absolutus «викінчений, довершений, необмежений» пов'язане з дієсловом absolvo «звільняю, завершую», утвореного з префікса ab- і дієслова solvo «відв'язую, звільняю, піднімаю», що є результатом видозміни давнішого *se-luo, утвореного з основи sě- (sēd) «без», генетично пов'язаного з основою зворотного займенника *se-, *sue-, укр. -ся, свій, і дієслова лат. luo «розв'язую, звільняю, відпускаю», спорідненого з д.-грец. λύω «тс.», дінд. lunā́ti «ріже, відрізує», укр. ла́ва нове значення «абсолютна ідея, істинне саме по собі, цілковитий, довершений» з'явилось у нім. absolut, звідки прийшло в українську мову через російську.— СІС 9; Шанский ЭСРЯ І 1, 19—21; Walde—Hofm. I 2, 834, II 506—507, 557.— Див. ще абажу́р, ла́ва, свій, себе́.