абсолютно
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.
Прислівник; незмінний.
Корінь: --.
Вимова
ред.- МФА: [ɐbsoˈlʲutnɔ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- Прислівник до абсолютний
- цілком, повністю. ◆ Купатися він [лікар] теж абсолютно забороняє. М. М. Коцюбинський
Синоніми
ред.Антоніми
ред.Гіпероніми
ред.Гіпоніми
ред.Усталені словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від абсолю́т, абсолю́тний, абсолютизува́ти, ст. абсолютъ «самодержець, необмежений монарх» (XVIII ст.), nop. нове абсолюти́зм «необмежена монархія»;—рос. болг. абсолю́т, білор. абсалю́т, пол. absolut, чеськ. absolutní, словац. absolútum, в.-луж. absolutny, мак. апсолутен, сербохорв. апсо̀л̄ут, словен. absolut(um); — запозичення з латинської мови; лат. absolutus «викінчений, довершений, необмежений» пов'язане з дієсловом absolvo «звільняю, завершую», утвореного з префікса ab- і дієслова solvo «відв'язую, звільняю, піднімаю», що є результатом видозміни давнішого *se-luo, утвореного з основи sě- (sēd) «без», генетично пов'язаного з основою зворотного займенника *se-, *sue-, укр. -ся, свій, і дієслова лат. luo «розв'язую, звільняю, відпускаю», спорідненого з д.-грец. λύω «тс.», дінд. lunā́ti «ріже, відрізує», укр. ла́ва нове значення «абсолютна ідея, істинне саме по собі, цілковитий, довершений» з'явилось у нім. absolut, звідки прийшло в українську мову через російську.— СІС 9; Шанский ЭСРЯ І 1, 19—21; Walde—Hofm. I 2, 834, II 506—507, 557.— Див. ще абажу́р, ла́ва, свій, себе́.
Переклад
ред.Список перекладів | |
|
Джерела
ред.- Словник УЛІФ: абсолютно
- Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.