Морфосинтаксичні ознаки
ред.
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
ма́ти
|
матері́
|
| Р.
|
ма́тері
|
матері́в
|
| Д.
|
ма́ті
|
матеря́м
|
| З.
|
ма́тір
|
матері́в
|
| Ор.
|
ма́тір'ю
|
матеря́ми
|
| М.
|
ма́тері
|
матеря́х
|
| Кл.
|
ма́ти
|
матері́
|
ма́-ти
Іменник, істота, жіночий рід, III відміна (тип відмінювання 8e^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -мат-; закінчення: -и.
Семантичні властивості
ред.
- жінка щодо дитини, яку вона народила. ◆ У дитини заболить пальчик, а у матері серце. Матвій Номис, «Українські приказки, прислів'я і таке інше», 1864 р. [СУМ-11] ◆ — Га, що ж діяти, — мовив Гривко. — Раз мати родила, раз і вмирати треба. І. Я. Франко, «Війна між Псом і Вовком», 1898 р. [СУМ-11] ◆ Проводжає сина мати захищати рідний край. В. М. Сосюра, «Пісня», 6 серпня 1941 р. [СУМ-11] ◆ Тільки за обідом чи то вже вночі підходила [мати] до якогось із них і ласкала його своїми тихими сірими очима М. Хвильовий
- жінка, що має або мала дитину. ◆ І на оновленій землі // Врага не буде, супостата, // А буде син, і буде мати, // І будуть люде на землі. Т. Г. Шевченко, «І Архімед, і Галілей…», 24 вересня 1860 р. [СУМ-11] ◆ Мати тоді сита, коли діти не голодні. К. О. Гордієнко, «Заробітчани», 1949 р. [СУМ-11] * образно ◆ Повторення — мати навчання, — підтакував Трояцький. Ю. О. Збанацький, «Курилові острови», 1963 р. [СУМ-11] * у порівняннях ◆ [Кирило:] А про мене нігде й краще немає, як дома. Вже що не кажіть: чужина — чужиною, а своя сторона, як мати. Панас Мирний, «Перемудрив», 1884 р. [СУМ-11]
- перен. про що-небудь дуже близьке, дороге, рідне. ◆ немає прикладів застосування.
- самиця, стосовно своїх малят. ◆ немає прикладів застосування.
- матір, уроч. , поб. неня, ненька, мама, паніматка; (під час пологів) породілля, роділля, поліжниця; * (нерідна) мачуха, (божа) Матір, лаг. матінка, матуся, мамуся, мамуня, мамунця, мамця
- родителька, рідк. порожденниця
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
◆ Мати моя! Ой, матінко! — вигук, що виявляє подив, радість, горе.
◆ Ма́ти-одина́чка — жінка, яка народила дитину (дітей) поза офіційним шлюбом і виховує її (їх) без чоловіка.
◆ Бо́жа (Госпо́дня, Пречи́ста) Ма́ти рел. — Богородиця, мати Христа.
◆ Крий (не дай) Ма́ти Бо́жа! — вигук, яким виражають застереження, побоювання.
◆ Ма́ти Бо́жа! — вигук, яким виражають здивування, захоплення, переляк і т. ін.
Прислів'я та приказки
ред.
| Найтісніша спорідненість
|
|
- зменш.-пестливі форми: матуня, матусенька, матуся
- ін. іменники: безматок, материзна, материнки, материнство, матиця, матінка, матірщина, матка, маточка, маточина, маточник, матушник, матюк, прамати
- прикметники: материнський
|
- добра, ніжна, рідна, ласкава, лагідна
| самиця, стосовно своїх малят
|
|
|
| жінка, що має або мала дитину
|
|
|
| про що-небудь дуже близьке, дороге, рідне
|
|
|
| звертання до літньої жінки
|
|
|
- форма називного, знахідного і кличного відмінків множини від мат I, IV
- форма родового відмінка однини, називного, знахідного і кличного відмінків множини від мата
Морфосинтаксичні ознаки
ред.
ма́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -ма-; дієслівне закінчення: -ти.
Семантичні властивості
ред.
- також без додатка уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось;
- уживається для вираження наявності в когось дітей, родичів, близьких людей;
- у сполуч. з кільк. числ. та iм. рік, літа уживається на означення чийогось віку
- у сполуч. з кільк. числ. та назвами мір уживається на означення об'єму, розміру й т. ін. чого-небудь ◆ Кімната має 15 м². ◆ Книжка має 20 друкованих аркушів.
- виражає наявність у кого-, чого-небудь певної ознаки, властивості, якості
- одержувати, заробляти що-небудь
- здобути освіту, чин і т. ін. ◆ Мати досвід. ◆ Мати значення. ◆ Мати право.
- також без додатка уживається на означення того, що хто-, що-небудь є в чийомусь розпорядженні, користуванні, а також указує на наявність чогось у когось у певний момент, період
- розм. зазнавати покарання, докорів і т. ін. ◆ Мати час.
- у сполуч. з назвами стану та дії. перебувати в стані, виконувати дію, на які вказує іменник у знах. відмінкові.
- виявляти певні почуття, переживати щось
- від кого. бути об'єктом певної дії, відчувати чиєсь ставлення. ◆ Мати вплив. ◆ Мати надію. ◆ Мати попит. ◆ Не мати сумніву.
- у сполуч. з абстр. ім. та інфін. перебуваючи в стані, на який указує іменник у знах. відмінкові, виконувати дію, виражену наступним інфінітивом. ◆ Мати сміливість висловити свої припущення. ◆ Мати намір.
- за кого – що, розм. вважати когось, щось ким-, чим-небудь.
- з інфін. уживається на означення того, що хтось повинен робити (зробити) що-небудь.
- бути змушеним через обставини робити (зробити) що-небудь
- збиратися, намірятися що-небудь робити (зробити)
- уживається для творення форм майбутнього часу дієслова.
◆ Ма́є бу́ти — а) (що) повинно щось відбутися, настати; б) (хто) хтось повинен прийти, прибути куди-небудь чи бути присутнім десь; в) (що) повинно щось міститися де-небудь.
◆ Ма́ти ра́цію — бути правим, діяти, думати правильно, слушно.
