явище

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	я́вище	я́вища
Р.	я́вища	я́вищ
Д.	я́вищу	я́вищам
З.	я́вище	я́вища
Ор.	я́вищем	я́вищами
М.	я́вищі	я́вищах
Кл.	я́вище*	я́вища*

я́·ви-ще

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -яв-; суфікс: -ищ; закінчення: -е.

Вимова

• МФА : [ˈjɑu̯eʃt͡ʃe] (одн.), [ˈjɑu̯eʃt͡ʃɐ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. будь-який вияв змін, реакцій, перетворень тощо, що відбуваються в навколишньому природному середовищі. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. мед. симптом, ознака якого-небудь захворювання. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   2. філос. зовнішній вияв сутності предметів, процесів; безпосереднє відбиття речі в почуттєвому сприйнятті. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. подія, факт. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. властивість, особливість кого-небудь|кого-, чого-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   2. сфера, галузь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   3. незвичайна, видатна людина. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   4. рідкісна, виняткова тварина. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• природні явища (явища природи)

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

іменники: вияв, виява, виявець, виявник, виявок, заява, заявка, заявник, з'ява, з'явина, з'явисько, з'явище, неява, неявка, об'яв, об'ява, об'явка, об'явник, поява, пред'ява, пред'явник, приява, прояв, проява, проявник, уява, уявлення, яв, ява, явка прикметники: наявний, неуявленний, об'явити, проявний, уявний, явний дієслова: заявити, пред'явити, проявити, уявити, явити прислівники: наяву, уяв, уявки

Етимологія

Від яви́ти «показати; зобразити; виявити», яв, я́ва́, я́вище, я́вка, я́вний, ви́яв, ви́я́ва «поява; висловлення, повідомлення», ви́явець «виразник» Я. вия́вник, ви́явок «симптом, ознака», заяви́ти, зая́ва, зая́вка, зая́вник, з’я́ва, з’я́вина «явище» Нед. з’я́виско «тс.» Нед, з’я́висько, з’я́вище, із’я́ва «явище» Нед. ная́вний, ная́ві Мед, наяву́, не́ява «нез’явлення, відсутність», нея́вка, об’яви́ти, о́б’яв, об’я́ва, об’я́вка «повідомлення, оголошення», об’я́вник, по́я́в «поява; здійснення» Нед, поя́ва, поя́вина «поява; здійснення» Нед, по́явно «явно» Нед, пред’яви́ти, пред’я́ва «час подання, термін» пред’явни́к СУМ, прияви́ти «виявити збільшення» Нед, прия́ва «присутність; галюцинація», прояви́ти, про́яв, проя́ва «диво, дивовижа; химерна людина СУМ; [метка людина, проноза] Л», проя́вник, проявни́й, уяви́ти, уя́ва, уя́влення, уя́вний, уя́в (присл.), уя́вки (присл.). неуявле́нний: — рос. явить, білор. заявіць «заявити», др. явити, пол. jawić się «з’являтися; (заст.) з’явитися, прибут», чеськ. javiti «виявляти», словац. javiť «виявити» в.-луж. jewić «показувати, виявляти», н.-луж. jawiś «повідомляти, оголошувати» (рідк.), полаб. (vib)ově (< *(ob)javi) «показує», болг. явя́ «повідомлю, перекажу» (заст.), мак. јави «повідомить, перекаже; заявить», сербохорв. ја́вити «повідомити; оголосити», словен. jáviti «тс.», стсл. авити, ѭвити; — psl. javiti/aviti; — споріднене з лит. (ст.) ovyje «наяві», лат. ovytis «уявитися, наснитися», лат. âvitiês «казати дурниці, безглуздо поводитися, бешкетувати», санскр. आविस्, авест. āvìš, āvîšya- «тс.»; праіндоєвр. *āṷis- пов’язується також із лит. aumenis, omenìs, ómynė «свідомість, відчуття» (Machek ESJČ 225) що, в свою чергу, зіставляється із psl. umъ укр. ум; споріднене з лит. ovyje «наяві» без достатніх підстав вважають (Bern. I 34; Trautmann 21) запозиченням зі слов’янських мов; дальші зв’язки з д.-грец. αιστάνομαι «помічаю», ἀΐω «чую», лат. audiō «чую» (Schulze KZ 29. 251; Hujer LF 68, 79—80) заперечуються (Ernout—Meillet I 55); сумнівне пов’язання (Mikkola Ursl. Gr. I 165) з я́сни́й. — Фасмер IV 540—541; ЭССЯ 1. 93—95; Черных II 464; Sławski 1 526—527; Boryś 208; Machek ESJČ 225; Skok I 762—763; Bezlaj ESSJ 1 222; Mikl. EW 101; Эндзелин СБЭ 194, ИОРЯС 15/1, 216.

Переклад

будь-який вияв змін, реакцій, перетворень тощо, що відбуваються в навколишньому природному середовищі
Китайськаzh: 现象 (zh) (xiàn-xiàng) Японськаja: 現象 (ja) (げんしょう), 出来事 (ja) (できごと)

симптом, ознака якого-небудь захворювання

зовнішній вияв сутності предметів, процесів; безпосереднє відбиття речі в почуттєвому сприйнятті

подія, факт

властивість, особливість кого-небудь

сфера, галузь

незвичайна, видатна людина

рідкісна, виняткова тварина