склонение
Російська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | одн. | мн. |
|---|---|---|
| Н. | склоне́ниие | склоне́ниия |
| Р. | склоне́ниия | склоне́ниий |
| Д. | склоне́ниию | склоне́нииям |
| З. | склоне́ниие | склоне́ниия |
| О. | склоне́ниием | склоне́нииями |
| П. | склоне́ниии | склоне́нииях |
скло-не́-ни·е
Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: с-; корінь: -клон-; суфікси: -ениj-е.
Вимова ред.
- МФА: [skɫɐˈnʲenʲɪjə]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- нахиляння, схиляння ◆ немає прикладів застосування.
- лінгв. (процес) відмінювання ◆ немає прикладів застосування. ; (результат) відміна ◆ немає прикладів застосування.
- астрон. схилення ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
- —
- —
- —
Співгіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від дієсл. склонять (склонить), далі від клонить, далі — праслов'янської форми, від котрої також виникли ст.-слов. клонити (д.-грец. κλίνειν «наклонять»), рос. клонить, укр. клони́ти, білор. клонíць, болг. клоня́ «клонить, склонять», сербохорв. кло̀нити, кло̏ним «уклонять(ся), склонять(ся)», словен. klóniti, klǫ́nim «защищать, заслонять (от дождя, ветра)», чеськ. klonit «наклонять; сгибать», словац. klоniť, пол., в.-луж. kłonić, н.-луж. kłoniś. (Використані матеріали словника М. Фасмера.).