Див. також Ріг.

Українська

ред.

Морфосинтаксичні ознаки

ред.
відмінок однина множина
Н. ріг ро́ги
Р. ро́гу ро́гів
Д. ро́гу
ро́гові
ро́гам
З. ріг ро́ги
Ор. ро́гом ро́гами
М. ро́зі ро́гах
Кл. ро́гу* ро́ги*

ріг

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ріг-.

Вимова

ред.

Семантичні властивості

ред.
 
[4]

Значення

ред.
  1. на голові деяких ссавців — твердий кістковий наріст, що звужується до кінця [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ — Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили І. С. Нечуй-Левицький, «II», 1956 р. ◆ Тут були старі олені, що мали великі гіллясті роги Микола Петрович Трублаїні, «Вовки», 1936 р.
  2. відросток на голові у деяких комах та м'якотілих тварин, що нагадує такий наріст. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Роги жука
  3. що-небудь, що формою нагадує кістковий наріст на голові тварин [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Дожидаємо вечора, а ввечері — на могилу. Ледве нам сяють місяцеві роги Марко Вовчок, «I», 1955 р.
  4. порожнистий, спеціально оброблений кістковий наріст, що вживається для зберігання в ньому чого-небудь або як посуд для пиття [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ По бокових покоях стояли столи, заставлені туровими рогами, келихами і чарками з чистого золота Олекса Стороженко, «I», 1957 р.
  5. род. рогу, тільки одн. роговий покрив [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Щоденне обмивання копит від грязі після роботи коня запобігає сухості рогу «Профілактика захворювань», 1955 р.
  6. кісткова речовина, що використовується для виготовлення чого-небудь [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Витягнула [пані] з кишені оправлені рогом окуляри, поклала їх на ніс Наталія Кобринська, «Вибр.», 1954 р. ◆ — Найцікавіше те, — додала пані Агнеса, — що в цьому будинку всі меблі з оленячого рогу Зінаїда Тулуб, «Людолови», 1957 р. ◆ Запорізькі різьбярі володіли також інкрустацією, використовуючи для цього кольорове дерево, ріг, червону мідь, срібло тощо «Народна творчість та етнографія», 1966 р.
  7. род. рога. вигот. з кісткової речовини духовий музичний або сигнальний інструмент, який має форму вигнутої труби з розширеним кінцем і видає звуки одного тону [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7] ◆ З темної лісової гущавини на той [трембіти] звук відкликається інший, різкий голос — то ріг скотаря І. Я. Франко, «III», 1950 р. ◆ І почув, нарешті, ворог Шум непевний, тупіт, гук, І у ріг заграв тривожно, І схопивсь за меч і лук Олександр Олесь, «Вибр.», 1958 р.
  8. род. рогу. місце, де перетинаються дві вулиці або де вулиця повертає вбік [≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8] ◆ Шинок стояв на розі двох вулиць, у дуже добрім місці І. Я. Франко, «II», 1950 р. ◆ Коло госпіталю, на розі Дерибасівської, стояв гурт жінок із кошиками В. С. Кучер, «Чорноморці», 1948 р. ◆ Я іду напівтемною вулицею й спиняюсь на розі Петро Колесник, «На фронті», 1959 р.
  9. род. рогу. місце, де сходяться дві зовнішні сторони якогось предмета [≈ 9][≠ 9][▲ 9][▼ 9] ◆ Наумиха, напнута чорною хусткою, з складеними на грудях руками, стояла, спершись на ріг безверхої хати, і гріла босі ноги на теплій ще землі М. М. Коцюбинський, «I», 1955 р. ◆ Артилеристи в самих гімнастьорках котили на руках протитанкові гармати, встановлюючи їх за рогом готелю О. Т. Гончар, «II», 1959 р.
  10. род. рогу. те ж саме, що мис [≈ 10][≠ 10][▲ 10][▼ 10] ◆ Всі озирнулися на нього, а він, не мовлячи ні слова, простяг руку вперед і показав на високий кам’яний ріг, що виступав у море М. М. Коцюбинський, «I», 1955 р.
  11. род. рогу, рідк. сторона, край чого-небудь [≈ 11][≠ 11][▲ 11][▼ 11] ◆ Продав Павло свою вбогу хатину; купила молода жінка хату нову, хорошу, на другім розі села Марко Вовчок, «I», 1955 р.
  12. тільки мн., заст., уживається як символічне позначення подружньої зради з боку жінки [≈ 12][≠ 12][▲ 12][▼ 12] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ріжо́к
  8. ?
  9. ?
  10. ?
  11. ?
  12. ?

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?
  9. ?
  10. ?
  11. ?
  12. ?

Холоніми

ред.

Мероніми

ред.
  1. дентин, кісткова тканина
  2. ланцюжок, підставка, поясок

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

ред.

Колокації

ред.

Прислів'я та приказки

ред.

Споріднені слова

ред.
Найтісніша спорідненість

Етимологія

ред.

Від псл. rogъ

Переклад

ред.
твердий кістковий наріст, що звужується до кінця
відросток на голові у деяких комах та м'якотілих тварин, що нагадує такий наріст
що-небудь, що формою нагадує кістковий наріст на голові тварин
порожнистий, спеціально оброблений кістковий наріст, що вживається для зберігання в ньому чого-небудь або як посуд для пиття
роговий покрив
кісткова речовина, що використовується для виготовлення чого-небудь
вигот. з кісткової речовини духовий музичний або сигнальний інструмент, який має форму вигнутої труби з розширеним кінцем і видає звуки одного тону
місце, де перетинаються дві вулиці або де вулиця повертає вбік
місце, де сходяться дві зовнішні сторони якогось предмета
мис
сторона, край чого-небудь
уживається як символічне позначення подружньої зради з боку жінки

Джерела

ред.
У Вікіпедії є стаття