праця

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	пра́ця	пра́ці
Р.	пра́ці	пра́ць
Д.	пра́ці	пра́цям
З.	пра́цю	пра́ці
Ор.	пра́цею	пра́цями
М.	пра́ці	пра́цях
Кл.	пра́це*	пра́ці*

пра́-ця

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -прац-; закінчення: -я.

Вимова

• МФА : [ˈprɑt͡sʲɐ] (одн.), [ˈprɑt͡sʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей; ◆ розумова праця
2. трудовий процес певного фахівця ◆ немає прикладів застосування.
3. вид діяльності ◆ немає прикладів застосування.
4. певний вид оплачуваної трудової діяльності; робота, служба за наймом як засіб існування, джерело заробітку. ◆ Наймана праця.
5. зусилля, напруження ◆ немає прикладів застосування.
6. матеріалізований результат якоїсь роботи, діяльності ◆ немає прикладів застосування.
7. літературний твір, наукова робота або витвір мистецтва
8. робота, функціонування машин і механізмів ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: працезда́тність, працехли́нність, працівни́к, працівни́ця, прикметники: працьови́тий дієслова: працюва́ти, працюва́тися прислівники: працьови́то

Етимологія

Від пра́ця «робота, труд; [хатнє майно, надбання Ме]», працівни́к, працюва́льник «трудівник, працівник», npaцю́нок «твір, витвір» Нед, працеви́й «пов'язаний з працею», працівни́й «працьовитий; утомлений працею» Нед, працівни́чий «пов'язаний з працею» Куз, працьови́тий, працьовний «працьовитий» ВеУг, працюва́ти;, — рос. пра́ца «праця, робота, заняття», білор. пра́ца «праця», словац. ргаса «тс.», в.-луж. ргáса «труднощі, напруження, зусилля», н.-луж. ргóса «тс.; лихо; пологові перейми»; — запозичення з польської мови; пол. ргаса «праця», ст. ргоса, походить від чеськ. pŕace (< *praca), що зводиться до псл. діал. *portja, пов'язаного з psl. *portiti «посилати» (звідки розвинулися болг. пратя «посилаю», мак. прака «посилає», сербохорв. пра̏тити «посилати», яке не має паралелей в інших індоєвропейських мовах; щодо семантики nop. сербохорв. по̀сао «справа, робота» з psl. *posъlъ, пов'язаним з psl. *posblati «послати»; менш переконливе виведення (Machek ESJČ 477—478) *portja з *torpja, похідного від *tьr̥pěti «*t^ъr̥pěti, терпіти»; сумнівне пов'язання з пра́ща (Holub—Кор. 290), як і виведення від праіндоєвр. *per- «летіти» (Lehr-Spławiński Naše řеč 23, 276).   Трубачёв 355—356; Brückner 434; Schuster-Sewč 1157—1158; Младенов 504; Skok III 25—26; Куркина Этимология 1975, 20.

Переклад

діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей
Іспанськаes: trabajo (es) чол. Італійськаit: lavoro (it) чол. Англійськаen: work (en) Болгарськаbg: работа (bg) Німецькаde: Arbeit (de) Польськаpl: praca (pl) жін. Португальськаpt: trabalho Російськаru: работа (ru) жін. Румунськаro: lucru (ro), muncă (ro) Французькаfr: travail (fr) чол.

трудовий процес певного фахівця

вид діяльності

певний вид оплачуваної трудової діяльності; робота, служба за наймом як засіб існування, джерело заробітку

зусилля, напруження

матеріалізований результат якоїсь роботи, діяльності

літературний твір, наукова робота або витвір мистецтва

робота, функціонування машин і механізмів

Джерела

• Словник УЛІФ: праця