У Вікіпедії є стаття

Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

відмінок однина множина
Н. мі́сто міста́
Р. мі́ста мі́ст
Д. мі́сту міста́м
З. мі́сто міста́
Ор. мі́стом міста́ми
М. мі́сті міста́х
Кл. мі́сто міста́

мі́с-то

Іменник середнього роду, відмінювання 1с.

Корінь: -міст-; закінчення: .

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

 
Місто [1]
 
Місто [2]

Значення ред.

  1. великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр ◆ Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяли та виблискували церкви золотохресті. Марко Вовчок, «Дев'ять братів і десята сестриця Галя», 1863 р. ◆ Я склав план реконструкції кількох площ і вулиць міста з метою його благоустрою. Олександр Довженко, «Автобіографія», 20 вересня 1940 р. ◆ Місто поволі даленіло, і тільки тепер Микола остаточно зрозумів, що в минуле нема вороття. Юрій Збанацький, «Курилові острови», 1963 р.
  2. заст. місце, де відбувається базар ◆ Піднялися на місто йти бублейниці, палянишниці і ті, що кухликами пшоно, а ложками олію продають. Григорій Квітка-Основ'яненко, «Салдацький патрет», 1833 р. ◆ — Я трохи полежу, а ти побіжи на місто та купи хліба… Михайло Коцюбинський, «Маленький грішник», 1893 р.
  3. заст. місцевість (простір земної поверхні), місце (певна місцевість) ◆ І де ходила, // В яких то праведних містах, // А в нас, сердешна, опочила. Тарас Шевченко, «Княжна», 1847 р. ◆ Колись я мала той дівочий звичай, // Як покидала край який надовго, // Збирати квіти з наймиліших міст. Леся Українка, «На пам’ять 31 іюля 1895 року», 1895 р.
  4. заст. місце (службова посада) ◆ З царем самим, либонь то знався [магнат], // В дугу усякого він гнув, // Аж поки то якась Зозуля // Кого із міста не зіпхнула. Панас Мирний, «Розмова двох кумів про земські діла», 1895 р.

Синоніми ред.

  1. розм.: го́род
  2. базар
  3. місце, місцевість
  4. місце, посада

Антоніми ред.

Гіпероніми ред.

Гіпоніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від праслов'янської форми *město, від котрої також виникли д.-рус. мѣсто «місце; поле; площа; селення», ст.-слов. мѣсто (д.-гр. τόπος, χωρίον), укр. місце, укр. місто (знач. з поль.), болг. място, сербохорв. мjе̏сто, словен. mẹ́sto, чеськ. místo «место», чеськ. město «город», словац. mesto, пол. miasto, в.-луж., н.-луж. městо «город». ». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

Переклад ред.

великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр
місце, де відбувається базар
місцевість (простір земної поверхні), місце (певна місцевість)
місце (службова посада)

Джерела ред.