Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

відмінок однина множина
Н. люди́на лю́ди
Р. люди́ни люде́й
Д. люди́ні лю́дям
З. люди́ну люде́й
Ор. люди́ною людьми́
М. люди́ні лю́дях
Кл. люди́но лю́ди

лю́-ди

Іменник жіночого роду, істота, відмінювання ^.


Корінь: -люд-; закінчення:

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

 
Люди.
  1. суспільні істоти, які є найвищим ступенем розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці. ◆ Благороднійший ти із людей, брате-друже мій єдиний Семене! Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. VI», 1957 р. ◆ Доба Жовтнева відкрива // Дорогу світлу людям і людині!. Максим Рильський, «Твори в десяти томах, т. III», 1961 р. ◆ — Наука доводить, що життя на Марсі існує, але чи єсть там люди і які вони, поки що невідомо. Григорій Тютюнник, «Вир», 1964 р. // ці істоти в протиставленні іншим істотам ◆ Ви ж люди, люди, не собаки! Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. II», 1953 р. ◆ Шукають, як би підритися під мене… А ще людьми зовуться, християнами!… Панас Мирний, «Твори в п'яти томах, т. I», 1954 р. ◆ — Що ви робите‽ Чи ви люди чи ви нелюди‽ — заголосила дівчина, коли побачила, як проходжався по парубочому тілі Октае Пігловський. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томах, т. I», 1962 р. // звичайно з означ. особи, що належать до певної суспільної групи, середовища ◆ Досвітні огні вже горять, // То світять їх люди робочі. Леся Українка, «Твори в п'яти томах, т. I», 1951 р. ◆ Є багато на світі учених людей, а поетів мало. Треба мати талан. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. III», 1956 р. ◆ Місто сонця й сталі. Люди битви й праці, // Ковалі й рибалки, дужі волгарі. Микола Бажан, «Твори в двох томах, т. I», 1946 р. // з означ. особи, об'єднані певними, характерними чи спільними ознаками ◆ Сивина обхопила його голову, ніби білим вінком, як буває у чорнявих людей з цупким густим волоссям. Іван Нечуй-Левицький, «Твори в чотирьох томах, т. II», 1956 р. ◆ Старі люди казали, що в нашому селі й помирати не так страшно, як по інших селах. Олександр Довженко, «Твори в трьох томах, т. I», 1958 р. // звичайно з числ. або означ. певна або велика кількість осіб ◆ Над водою купка людей лагодилась сідати в човен. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. I», 1955 р. ◆ — Чи певні ви… — В чому? — Що серед двох десятків людей, присутніх зараз на засіданні, не знайдеться хоч би один, що не вміє тримати язик за зубами? Андрій Головко, «Твори в двох томах, т. II», 1957 р. ◆ Скінчилась вистава… з воріт виходять люди… О, скільки, скільки тут знайомих милих лиць! Володимир Сосюра, «Твори в трьох томах, т. I», 1957 р.
  2. сторонні, інші особи в протиставленні суб'єктові ◆ Нехай людям лихо сниться, а ми заспіваймо. Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. I», 1951 р. ◆ [Я в д о х а:] Таточку! А що ж люди скажуть? …Батько, скажуть, вигнав рідного сина з двору. Панас Мирний, «Твори в п'яти томах, т. V», 1955 р. ◆ — Хотіли ж якнайкраще зустріти вашу дитину, чого в себе не було, в людей позичили. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томах, т. I», 1962 р. // особи, що оточують певного суб'єкта ◆ — Ти між людьми ходиш, по городах вештаєшся!… Панас Мирний, «Твори в п'яти томах, т. V», 1955 р. ◆ Як хочеш від людей шаноби, // Любов і гнів бери у путь, // А то лиш допотопні сноби // Твою поезію приймуть. Максим Рильський, «Твори в десяти томах, т. III», 1961 р. // особи, знайомі певному суб'єктові ◆ Якось мене забули люди, не пишуть, навіть на листи не одповідають. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. III», 1956 р. ◆ У цій хаті вона в пояс вклонялася батькам і людям, ждучи, сподіваючись від них на своє… щастя. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томах, т. I», 1962 р. // особи, що мають справу з певним суб'єктом ◆ — Чого ж більше думати? Присилай у вівторок, післязавтра, людей, бери рушники. Квітка-Основ'яненко, «Твори в шести томах, т. II», 1956 р. ◆ [Я в д о ш к а:] Тату! Он вас люди питаються. [Х р а п к о:] Які люди? Панас Мирний, «Твори в п'яти томах, т. V», 1955 р. ◆ [Н а т а ш а:] Це ви мене хочете заміж видати?… За Риндю так за Риндю. З богом, Парасю, як люди трапляються. Микола Зарудний, «Антеї», 1962 р. // особи, з якими певний суб'єкт зв'язаний якими-небудь обов'язками (господарі, наймачі тощо) ◆ Прийшлося [Мотрі] в чужій хаті людям годити, людей слухати. Панас Мирний, «Твори», 1949 р. ◆ — Федько одужав, оце пасти найнявсь до людей. Андрій Головко, «Твори в двох томах, т. І», 1957 р. // уживається у значенні узагальнення, узагальненого звертання (часто з означенням добрі) ◆ [П е т р о:] Один перед одного забігає, очевидячки бреше, обдурити хоче… Ох, люди, люди!… Панас Мирний, «Твори в п'яти томах, т. V», 1955 р. ◆ — Рятуйте, люди добрі! Вбивають! Вбивають! Олександр Довженко, «Твори в трьох томах, т. I», 1958 р. ◆ — Замовч, потерча́, коли люди думають! — гримнув на нього Палилюлька. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томах, т. II», 1962 р.
  3. особи, що працюють у якій-небудь галузі виробництва ◆ — Чого ж це ви самі носили сахар? Чи людей не було в сахарні, чи що? Іван Нечуй-Левицький, «Твори в чотирьох томах, т. III», 1956 р. ◆ — Ось цей хлопець… іде до вас шукати роботи. — Тепер і нема такої, люди всі на місцях. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томах, т. I», 1962 р. // особовий склад війська, жива сила (на противагу техніці). ◆ Людей, поповнення, солдатів! Живих багнетів, живих шабель! Ось чого йому зараз найбільше бракує. Олесь Гончар, «II», 1959 р. ◆ — Ви підете в тил для диверсій. — Я втратив всіх людей. Олександр Довженко, «Твори в трьох томах, т. I», 1958 р.
  4. з означ., істор. різні категорії вільного й особисто залежного населення у феодальному суспільстві ◆ І не в однім отім селі, // А скрізь на славній Україні, // Людей у ярма запрягли // Пани лукаві… Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. II», 1953 р. ◆ Звідусіль прибували до Разіна козаки, селяни, холопи, «робітні́ люди», які працювали на пристанях. Л. П. Бущик, «Історія СРСР, I. Підручник для 8 кл. середньої школи», 1957 р. // особи, які перебували в особистій залежності від пана ◆ Почав пан хату одмагати: десь прикупив сім'ю людей, то треба було хати. Марко Вовчок, «Твори в шести томах, т. I», 1955 р. // заст. чоловіки у протиставленні жінкам ◆ Вже повну холодну натирили і людей, і жінок, і дівчат. Григорій Квітка-Основ'яненко, «Твори в шести томах, т. II, 1956» ◆ — Стоять два чоловіки. А хто там стоїть? — Люди. — А буде бабів з десять — то все баби! Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. I», 1955 р.

СинонімиРедагувати

  1. сторонні
  2. працівники
  3. кріпаки

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

ХолонімиРедагувати

МеронімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

ЕтимологіяРедагувати

Похідне утворення від люд.

ПерекладРедагувати

ДжерелаРедагувати

Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

лю́-ди

Іменник.

Корінь: -люд-; закінчення: .

ВимоваРедагувати

МФА : [ʨɪɫɐˈvʲek] (одн.), [ˈlʲʉdʲɪ] (мн.)

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. люди. (в усіх знач.) ◆ На улице много людей, которые борются за мир. — На вулиці багато людей, які борються за мир. ◆ Все люди поехали за город, а мы дома. — Всі люди поїхали за місто, а ми вдома. ◆ Стройке нужны люди. — Будівництву потрібні люди. ◆ Жить, служить в людях. — Бути в людях.

СинонімиРедагувати

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

Усталені словосполучення, фразеологізмиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ДжерелаРедагувати