костур
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ко́стур | ко́стурі |
| Р. | ко́стуря | ко́стурів |
| Д. | ко́стурю ко́стуреві |
ко́стурям |
| З. | ко́стуря | ко́стурі |
| Ор. | ко́стурем | ко́стурями |
| М. | ко́стурі ко́стурю |
ко́стурях |
| Кл. | ко́стурю | ко́стурі |
ко́с-тур
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -костур-.
Вимова
ред.- МФА : [ˈkɔstʊr] (одн.), [ˈkɔstʊrʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.
.jpg)
Значення
ред.- груба палиця, часто з загнутим верхнім кінцем; ціпок. [≈ 1][▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- те ж саме, що милиця. [≈ 2] ◆ Онися взяла свого костура й… вийшла з кімнати на оглядини І. С. Нечуй-Левицький, «III, 1956, 208)» ◆ Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур М. М. Коцюбинський, «I, 1955, 149» ◆ Був він без зброї, тільки з костуром в руці Володимир Гжицький, «Опришки, 1962, 68» }
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.| груба палиця, часто з загнутим верхнім кінцем | |
| милиця | |