ціпок

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ціпо́к	ціпки́
Р.	ціпка́	ціпкі́в
Д.	ціпко́ві ціпку́	ціпка́м
З.	ціпо́к	ціпки́
Ор.	ціпко́м	ціпка́ми
М.	ціпко́ві ціпку́	ціпка́х
Кл.	ціпку́*	ціпки́*

ці-по́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ціп-; суфікс: -ок.

Вимова

• МФА : [t͡sʲiˈpɔk] (одн.), [t͡sʲiˈpkɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

[1]

[2]

[3]

[3]

Значення

1. зменш.-пестл. до ціп. ◆ [Малоштан:] Дванадцять років тому служив я в Чирви, махав ціпком на току, молотив жито.
2. очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки, яку використовують як палицю. ◆ — Чи не однаково людині, який ціпок її б'є, коли від нього синці на тілі?! Тулуб
   1. оздоблена дерев'яна палиця; костур. ◆ Майстерно вирізував [Каленюк] грушеві ложки або стругав, вирівнював і обпалював на вогні сучкуваті, грушеві ж таки палички, ціпки — для місцевих аматорів і франтів… Максим Рильський, «Вечірні розмови»

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• давати (дати) ціпка — бити, набити

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: ціпок