зумовлювати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | зумо́влюю | зумо́влював | зумо́влюватиму | — |
| Ти | зумо́влюєш | зумо́влював зумо́влювала | зумо́влюватимеш | зумо́влюй |
| Він Вона Воно |
зумо́влює | зумо́влював зумо́влювала зумо́влювало | зумо́влюватиме | — |
| Ми | зумо́влюєм(о) | зумо́влювали | зумо́влюватимем(о) | зумо́влюймо |
| Ви | зумо́влюєте | зумо́влювали | зумо́влюйте | |
| Вони | зумо́влюють | зумо́влювали | зумо́влюватимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Дієприкм. мин. ч. | — | |||
| Дієприсл. теп. ч. | зумо́влюючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | зумо́влювавши | |||
| Безособова форма | зумо́влювано | |||
зумовлювати (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a. Відповідне дієслово доконаного виду — зумовити.
Префікс: з-; корінь: -умов-; суфікси: -л-юва; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- бути причиною чого-небудь, викликати щось; спричиняти. ◆ немає прикладів застосування.
- будучи умовою існування або формування чого-небудь, визначати його якість, характер, специфіку. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: зумовлювати
- Зумовлювати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.