Українська
Редагувати

Морфосинтаксичні ознакиРедагувати

відмінок однина множина
Н. вла́сник вла́сники
Р. вла́сника вла́сників
Д. вла́сникові
вла́снику
вла́сникам
З. вла́сника вла́сників
Ор. вла́сником вла́сниками
М. вла́сникові
вла́снику
вла́сниках
Кл. вла́снику вла́сники

вла́с-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -влас-; суфікси: -ик.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. ◆ немає прикладів застосування.

СинонімиРедагувати

  1. володілець, владар, володар, господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння ◆ немає прикладів застосування.
  2. людина, яка прагне цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими ◆ немає прикладів застосування.

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

ХолонімиРедагувати

МеронімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

КолокаціїРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

Від ?? вла́сний, вла́сне, вла́сник, вла́сність, вивла́снювати «експропріювати» Ж, привла́снювати, ст. властный (1438), власный (1462); р. заст. власный, бр. уласны; — запозичення з польської мови własny, własność постали, можливо, під впливом чеської vlastní «властний» (буквально, «той, що перебуває під владою (vlast), у володінні»), але є дані й за те, що п. własny, własność поряд з włość, włościanin, відповідними до укр. во́лость, виникли самостійно, за досить поширеним зразком błogi: błagać, łomić: łamać, złocić: (wy)złacać і под.. — Фасмер I 327 Brückner 625—626

Див. ще волость.
Пор. володіти, влада, властивий, власть.

ПерекладРедагувати

Список перекладів
Список перекладів

ДжерелаРедагувати