володілець
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | володі́лець | володі́льці |
| Р. | володі́льця | володі́льців |
| Д. | володі́льцю володі́льцеві |
володі́льцям |
| З. | володі́льця | володі́льців |
| Ор. | володі́льцем | володі́льцями |
| М. | володі́льці володі́льцеві володі́льцю |
володі́льцях |
| Кл. | володі́льцю | володі́льці |
во-ло-ді́-лець
Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 5*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -волод-; суфікси: -і-л-ець.
Вимова ред.
- МФА: [wɔloˈdʲilet͡sʲ]
прослухати вимову?, файл- УФ: [волоуді́леиц']
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- рідк. власник, господар, володар ◆ І мала [скрипка] собі володільців багато, Аж поки той час не настав, Що взяв її юнак у руки Я. І. Щоголів
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від psl. *voldḗtī д.-рус. володѣти, дієприкм. володы із *володѫ, ст.-слов. владѣти, власти, владѫ, укр. володiти, болг. вла́дам, владе́я, сербохорв. вла́дати, вла̑да̑м, словен. ládati, vládati, чеськ. vlásti, vladu, пол. włodać, władać; праіндоєвр. *walǝ- «бути сильним, могутнім, володіти».
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| |