ятряний
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | ятря́ний | ятря́на | ятря́не | ятря́ні |
Р. | ятря́ного | ятря́ної | ятря́ного | ятря́них |
Д. | ятря́ному | ятря́ній | ятря́ному | ятря́ним |
З. | ятря́ного (іcт.) ятря́ний (неіст.) |
ятря́ну | ятря́не | ятря́них (іст.) ятря́ні (неіст.) |
О. | ятря́ним | ятря́ною | ятря́ним | ятря́ними |
М. | ятря́нім ятря́ному |
ятря́ній | ятря́нім ятря́ному |
ятря́них |
я-тря́н-ий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -ятря-; суфікс: -н; закінчення: -ий.
Вимова
ред.- МФА: [jɐˈtʲrʲɑnei̯]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- розм. сповнений пристрасті; палкий
- зах. палахкотливий (про вогонь) ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
ред.- —
- —
Антоніми
ред.- —
- —
Гіпероніми
ред.- —
- —
Гіпоніми
ред.- —
- —
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від я́три́ти «спричиняти запалення, біль, подразнення», я́три́тися «не загоюватися (про рану); гноїтися», ятріти «палати, горіти, яскраво світити», ятра́ «почервоніння і висипка на шкірі» ЛексПол, ятри́ця «рана, яка не загоюється» Ва, ятри́стий «той, шо легко ятриться», ятря́ний «сповнений пристрасті, палкий; великий (про вогонь)»; — білор. раз'ятрыць «роз'ятрити», пол. jątrzyć «ятрити; дратувати», чеськ. jitřiti, ст. jietřiti, словац. jatriť «тс.», в.-луж. jětřić so «ятритися, гноїтися», н.-луж. jětśiś se «тс.», сербохорв. jeтри́ти «боліти; набрякати», стсл. обѧтрити. — psl. jętriti (< *ętriti); — пов'язується (ЭССЯ 6. 71—72; Brückner 203; KZ 45. 49. Sławski 1 541; Holub—Кор. 155; Holub—Lyer 224) із psl. jętro (< *ętro) «печінка (< нутрощі)» (Пор. утро́ба), менш прийнятне пояснення (Mikl. VGr. 1 39; Fortunatov AfSlPh 11. 573; Брандт РФВ 22. 116; Pokorny 17; Moszyński JP 37/4, 298—299) як форми psl. *intr-(iti) (з інфіксом і ступенем редукції) від кореня psl. *aitr- «горіти», Пор. лит. aitrus «гіркий, терпкий, гострий» (Mikl VGr. I 39; Bern. 1 269-270); з певними застереженнями приймаються обидва тлумачення (Schuster-Šewc 457—458); пов'язання з незбереженим праслов'янським відповідником нім. Eiter «гній» (Matzenauer LF 8. 34—35; Machek ESJČ 229—230) сумнівне.
Переклад
ред.Список перекладів | |
Список перекладів | |