Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

відмінок однина множина
Н. ярмо́ я́рма
Р. ярма́ я́рем
Д. ярму́ я́рмам
З. ярмо́ я́рма
Ор. ярмо́м я́рмами
М. на/у ярмі́
по ярму́
я́рмах
Кл. ярмо́* я́рма*

я́р-мо

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1d за класифікацією А. А. Залізняка).

кл. відм.
я́рми

Корінь: -ярм-; закінчення: .

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев'яних брусків, з'єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами. ◆ немає прикладів застосування.
  2. перен. тягар, ноша. ◆ немає прикладів застосування.
  3. перен. гноблення кого-небудь; гніт, утиск. ◆ немає прикладів застосування.
  4. техн. частина магнітного кола електричної машини, яка з'єднує між собою її полюси. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми ред.

Антоніми ред.

Гіпероніми ред.

Гіпоніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість


Етимологія ред.

Від ярмо́ «дерев'яний пристрій запрягати воли», яре́м «тс.», [яре́мці] (мн.) «деталь у парокінному возі» ЛЖит, ярми́на́ «воло, підгорля (у вола, корови)» ВеНЗн, ВеУг, ярмова́ти «уярмлювати» Нед, ярмува́ти «тс.» тж, об’ярми́ти «уярмити» Нед, під'яре́мник «тварина, що ходить у ярмі» Нед, яре́мний, під'яре́мний Нед, уя́ремлений «уярмлений, поневолений», уярми́ти; — рос. білор. ярмо́, др. ярьмъ, яръмъ «ярмо; Терези (назва сузір'я)», пол. jarzmo «ярмо», чеськ. jařmo, словац. jarmo, болг. ярем, мак. јарем, сербохорв. jaṕaм, словен. jarem, стсл. ꙗрьмъ «тс »; — psl. (j)arьmo, (j)arьmъ «знаряддя, пристрій для запрягання» походить від кореня *(j)ar- (< іє. *arə-, ar-) «з'єднувати», наявного в п. ko-jarz-yć «пов'язувати, з'єднувати», а також, мабуть, у psl. *remy (род. в. одн. remene), укр. ре́мінь; споріднене з гр. ἁρμὀς «з'єднання, місце з'єднання», гр. ἁραρισκω «складаю, з'єдную», гр. ἅρμα «віз; колісниця», лат. arma «зброя; збруя», санскр. arpáyati «вставляє, закріплює», ara «спиця колеса», áram «припасований, відповідний», вірм. yarmar «тс.», առնեմ aṙnem «роблю», авест. araiti «вбиває, утверджує»; праіндоєвр. *ār- «зв'язувати»; менше підстав для зближення (Reichelf KZ 46, 316—320) з лат. armentum «худоба». — Фасмер IV 561; ЭССЯ 1, 76—78; Черных II 472; Горяев 436; Sławski І 508—509; Boryś 205, Machek ESJČ 217, Skok I 757, Pokorny 55, 58. — Пор. ре́мінь.




Переклад ред.

упряж для робочої великої рогатої худоби
тягар, ноша
гноблення кого-небуд
частина магнітного кола електричної машини

Джерела ред.


Білоруська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

ярмо (не зазначено розбиття на склади)

Іменник, середній рід.

Корінь: --.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. ярмо (аналог укр. слову). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  2. ярмо (аналог укр. слову). [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  3. ярмо (аналог укр. слову). [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ярмо́ «дерев'яний пристрій запрягати воли», яре́м «тс.», [яре́мці] (мн.) «деталь у парокінному возі» ЛЖит, ярми́на́ «воло, підгорля (у вола, корови)» ВеНЗн, ВеУг, ярмова́ти «уярмлювати» Нед, ярмува́ти «тс.» тж, об’ярми́ти «уярмити» Нед, під'яре́мник «тварина, що ходить у ярмі» Нед, яре́мний, під'яре́мний Нед, уя́ремлений «уярмлений, поневолений», уярми́ти; — рос. білор. ярмо́, др. ярьмъ, яръмъ «ярмо; Терези (назва сузір'я)», пол. jarzmo «ярмо», чеськ. jařmo, словац. jarmo, болг. ярем, мак. јарем, сербохорв. jaṕaм, словен. jarem, стсл. ꙗрьмъ «тс »; — psl. (j)arьmo, (j)arьmъ «знаряддя, пристрій для запрягання» походить від кореня *(j)ar- (< іє. *arə-, ar-) «з'єднувати», наявного в п. ko-jarz-yć «пов'язувати, з'єднувати», а також, мабуть, у psl. *remy (род. в. одн. remene), укр. ре́мінь; споріднене з гр. ἁρμὀς «з'єднання, місце з'єднання», гр. ἁραρισκω «складаю, з'єдную», гр. ἅρμα «віз; колісниця», лат. arma «зброя; збруя», санскр. arpáyati «вставляє, закріплює», ara «спиця колеса», áram «припасований, відповідний», вірм. yarmar «тс.», առնեմ aṙnem «роблю», авест. araiti «вбиває, утверджує»; праіндоєвр. *ār- «зв'язувати»; менше підстав для зближення (Reichelf KZ 46, 316—320) з лат. armentum «худоба». — Фасмер IV 561; ЭССЯ 1, 76—78; Черных II 472; Горяев 436; Sławski І 508—509; Boryś 205, Machek ESJČ 217, Skok I 757, Pokorny 55, 58. — Пор. ре́мінь.



Джерела ред.

Російська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

Іменник.

Корінь: --.

Вимова ред.

  • МФА: []
  • noicon


Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ярмо́ «дерев'яний пристрій запрягати воли», яре́м «тс.», [яре́мці] (мн.) «деталь у парокінному возі» ЛЖит, ярми́на́ «воло, підгорля (у вола, корови)» ВеНЗн, ВеУг, ярмова́ти «уярмлювати» Нед, ярмува́ти «тс.» тж, об’ярми́ти «уярмити» Нед, під'яре́мник «тварина, що ходить у ярмі» Нед, яре́мний, під'яре́мний Нед, уя́ремлений «уярмлений, поневолений», уярми́ти; — рос. білор. ярмо́, др. ярьмъ, яръмъ «ярмо; Терези (назва сузір'я)», пол. jarzmo «ярмо», чеськ. jařmo, словац. jarmo, болг. ярем, мак. јарем, сербохорв. jaṕaм, словен. jarem, стсл. ꙗрьмъ «тс »; — psl. (j)arьmo, (j)arьmъ «знаряддя, пристрій для запрягання» походить від кореня *(j)ar- (< іє. *arə-, ar-) «з'єднувати», наявного в п. ko-jarz-yć «пов'язувати, з'єднувати», а також, мабуть, у psl. *remy (род. в. одн. remene), укр. ре́мінь; споріднене з гр. ἁρμὀς «з'єднання, місце з'єднання», гр. ἁραρισκω «складаю, з'єдную», гр. ἅρμα «віз; колісниця», лат. arma «зброя; збруя», санскр. arpáyati «вставляє, закріплює», ara «спиця колеса», áram «припасований, відповідний», вірм. yarmar «тс.», առնեմ aṙnem «роблю», авест. araiti «вбиває, утверджує»; праіндоєвр. *ār- «зв'язувати»; менше підстав для зближення (Reichelf KZ 46, 316—320) з лат. armentum «худоба». — Фасмер IV 561; ЭССЯ 1, 76—78; Черных II 472; Горяев 436; Sławski І 508—509; Boryś 205, Machek ESJČ 217, Skok I 757, Pokorny 55, 58. — Пор. ре́мінь.



Джерела ред.