Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина	обм. ч.
Н.	хо́рт	хорти́	хорти́
Р.	хорта́	хорті́в	хорті́в
Д.	хорто́ві хорту́	хорта́м	—
З.	хорта́	хорті́в хорти́	хорті́в хорти́
Ор.	хорто́м	хорта́ми	—
М.	хорті́ хорто́ві хорту́	хорта́х	—
Кл.	хо́рте	хорти́	—

хо́рт

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 ФкФ; тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -хорт-.

Вимова

- МФА: одн. [ˈxɔrt], мн. [xɔrˈtɪ]
УФ: [хо́рт]

Семантичні властивості

Хорт

Значення

тонконогий, з видовженим тулубом і довгим гострим писком, з прямою шерстю мисливський собака ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене. Українська народна казка, «Ох!» [СУМ-11] ◆ Троянці всі з хортами // Збирались їхать за зайцями, // Князька свого повеселить. І. П. Котляревський, «Енеїда», 1842 р. [СУМ-11] ◆ Заграли сурми. З лісу, скажено гавкаючи, вискочили хорти. За ними солдати несли на палицях десять козуль. Н. С. Рибак, «Переяславська Рада», 1948 р. [СУМ-11] * у порівняннях ◆ Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду. П. О. Куліш, «Чорна Рада», 1857 р. [СУМ-11] ◆ Від душі нареготались дівчата, коли прикажчик хортом кинувся виконувати Ганнину волю. О. Т. Гончар, «Таврія», 1952 р. [СУМ-11] ◆ Схуд Григорій, мов той хорт. Петро Козланюк [СУМ-11]