писок
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина | обм. ч. |
|---|---|---|---|
| Н. | пи́сок | пи́ски | пи́ски |
| Р. | пи́ска | пи́сків | пи́сків |
| Д. | пи́ску пи́скові |
пи́скам | — |
| З. | пи́сок | пи́ски | пи́ски |
| Ор. | пи́ском | пи́сками | — |
| М. | пи́ску пи́скові |
пи́сках | — |
| Кл. | пи́ску* | пи́ски* | — |
пи́-сок
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 2 О А; тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -писок-.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- те ж саме, що обличчя [≈ 1] ◆ Солдат з худим пацючим писком проходить, як завжди, не помічаючи господаря. П. Й. Панч, «В дорозі», 1959 р. [СУМ-11] ◆ Батьки наводили Жменяків як приклад для своїх синів, мовляв, Жменяк старий дав синові два рази по писку, а той стояв перед ним без слова, як закопаний у землю. М. І. Томчаній, «Жменяки», 1964 р. [СУМ-11]
- вульг. потворне, бридке обличчя ◆ — Авжеж, він. Такий писок один раз побачивши, — глузливо думав зараз Грицько, — не скоро забудеш потім. Цур йому! А. В. Головко, «Артем Гармаш», 1951 р. [СУМ-11]
- те ж саме, що морда (в 1 знач.) ◆ Немов якимось чаром повіяло на тварину од ясних очей [Штефана] — вона полохливо закліпала безвійними очима, повернула писок убік і незадоволено гупнула обома ратицями зразу з лави додолу. С. В. Васильченко [СУМ-11] ◆ Трут уже тлів досить яскраво, але Микола й досі не знав, навіщо він його палить. Хіба тицьнути вовкові в писок? П. А. Загребельний, «Шепіт», 1966 р. [СУМ-11]
- діал. рот [≈ 4] ◆ Вже шість годин хочу води, — а проклятої води дрогобицької до писка не можу навернути — і смердить, і солена, і густа. В. С. Стефаник, лист до О. К. Гаморак, 29 серпня 1890 р. [СУМ-11] ◆ — Чого сопеш? Купуй щось. Хоч би й оцю ось мисочку… — Порожня миска не вабить писка, — відповів хлопчина. О. Є. Ільченко, «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця», 1958 р. [СУМ-11]
- діал. губи тварини [≈ 5] ◆ Пас свої два пишні молоді волики, не пас, а пускав їх лише, щоби нюхали траву, бо ж вона була ще заніжна і мохната, щоб їх грубі писки могли її скубати. О. Ю. Кобилянська, «До світа», 1903 р. [СУМ-11]
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
- не з нашим писком, не з невмитим писком
- замикати писка, замикати писок, затуляти писка, затуляти писок, стулити писка, стулити писок, стуляти писка, стуляти писок
- робити з писка халяву
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від праслов'янської форми *pyskъ, від якої також виникли укр. пи́сок, діал. рос. пыск «рило, паща, морда», пы́скать «рити», білор. пыск «скроня з щокою», пы́са «морда», пы́ска «скроня з щокою; ляпас», пол. pysk «пика, рило, паща», пол. pysek «те саме», ст. pisk, pisek, чеськ. pysk «губа, морда», словац. pysk «те саме», в.-луж. pysk «обличчя; морда; рило; дзьоб», н.-луж. pysk «те саме», pyskaty «з великим дзьобом». — праслов. *pyskъ ‹ *pūsk-, очевидно, пов'язане з puxnǫti ‹ *pous- «пухнути», праіндоєвр. *peu-s-, *pŭ-s- «пухнути, надиматися»; порівнювалося з лит. pūškas «прищик», pūškúоti «важко дихати» (Вūga RR II 527); непереконливо пов'язувалося (Machek ESJČ 503) з д.-інд. पुच्छः púcchaḥ «задня частина; кінець; хвіст». Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 4: Н — П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3.
Переклад ред.
| Список перекладів | |