Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття

Українська
Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

відмінок однина множина
Н. ха́та ха́ти
Р. ха́ти ха́т
Д. ха́ті ха́там
З. ха́ту ха́ти
Ор. ха́тою ха́тами
М. ха́ті ха́тах
Кл. ха́то* ха́ти*

ха́-та

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -хат-; закінчення: .

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

 
Хата [1]
 
Хата [4]

ЗначенняРедагувати

  1. сільський одноповерховий житловий будинок ◆ Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки хата. Народне прислів'я ◆ Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату. Михайло Коцюбинський, «Ціпов'яз», 1893 р. ◆ Кругом садочки, біленькі хати, // І соловейка в гаю чувати. Леся Українка, «Вечірня година», 1893 р. ◆ — Вибачайте, кумонько, — мовить [Журавель], випорожнивши горнятко, — чим хата богата [багата], тим і рада. Іван Франко, «Лисичка і Журавель», 1896 р. ◆ Мої мости калинові, хати на помості, // Прийшов, прийшов Василечок ба й до мене в гості. Коломийка ◆ — Пам'ятаєш приказку? Яка хата, такий тин, який батько, такий син… Василь Кучер, «Голод», 1961 р. ◆ — В кожній хаті лампочки Ілліча горять. А у Марії там така хата, як дзвін. Колгосп збудував. Іван Цюпа, «Назустріч долі», 1955 р. * у порівняннях ◆ Сам, каже [Демко], губернатор їде у колясці, що скрізь у вікнах, мов хата яка! Григорій Квітка-Основ'яненко, «Купований розум», 1842 р.
  2. домівка, господа ◆ Віщує серце, що в палатах // Ти розкошуєш, і не жаль // Тобі покинутої хати Тарас Шевченко, «В казематі», 1847 р. ◆ Кожний [бурлака] згадував за свою хату, за свою жінку, своїх дітей. Іван Нечуй-Левицький, «Микола Джеря», 1878 р.
  3. тимчасове пристановище для кого-небудь ◆ Смеркло. — Збирайтеся, бабо, — каже мама, — та йдіть шукати хати на ніч, а то пізно буде. Михайло Коцюбинський, «21-го грудня, на введеніє», 1885 р. ◆ Не стало видно ні хутора, ні полтавського стовпового шляху, тільки невиразно бовваніла табірна хата, в якій збиралися ночувати орачі. Григорій Тютюнник, «Вир», 1960 р. ◆ Тоня й Віталій […] пливуть оглянути Сухомлинів причал та рибальську хату-пустку, де восени рибалки ночують, ховаються від негоди, а зараз на їхніх нарах пилюки на палець. Олесь Гончар, «Тронка», 1963 р.
  4. внутрішнє житлове приміщення такого будинку [1] ◆ Вийшли з хати батько й мати // В садок погуляти. Тарас Шевченко, «Тече вода з-під явора…», 7 листопада 1860 р. ◆ Ми з Чайчихою, упоравшись у хаті, пішли до Насті. Марко Вовчок, «Ледащиця», 1861 р. ◆ В хаті стояла задуха, пахло сухими васильками, якісь тіні ходили по стінах у присмерку. Михайло Коцюбинський, «Для загального добра», 1895 р. ◆ Іван ходив по хаті хмурий, як осіння темна ніч. Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», 1880 р. ◆ Як сіпне [адвокат] дверми д'собі! Трохи-трохи що не запоров я носом у поміст. Нема що кому казати, бо в чужій хаті й тріска б'є. Лесь Мартович, «Народна ноша», 1943 р. ◆ — От тобі на! — сказала Онися, заглядаючи в вікно, — за вовка промовка, а вовк у хату. Іван Нечуй-Левицький, «Старосвітські батюшки та матушки», 1888 р. * образно ◆ Як понесуть товариша // В новую світлицю, // Загомонять самопали, // Гукнуть гаківниці. // Як положать отамана // В новій хаті спати, // Заголосить, як та мати, // Голосна гармата. Тарас Шевченко, «Нащо мені женитися?..», 1849 р.
  5. кімната ◆ — Іди до секретаря! — сказав [сторож] і повів Чіпку аж через три хати, де сиділо багато судовиків. Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», 1880 р. ◆ Ми пішли в її хату, — властиве, панночка займала три хати; в першій хаті на столику, на видному місці, стояв той портрет, що вона хтіла мені показати. Леся Українка, «Над морем», 1901 р.
  6. родина, люди, які живуть, перебувають в одному такому приміщенні [4] ◆ [Диякон:] Усі ми здавна знаємо Прісціллу і можемо їй вірити на слово. [Парвус:] Але ж не жінка хаті голова, а чоловік, не їй його судити, не їй за його й ручити… Леся Українка, «Руфін і Прісцілла», 1911 р. ◆ Бідолахи днями й ночами всею хатою сидять і роблять ложки для жидів по десять крейцарів від копи. Іван Франко, «Домашній промисл», 1888 р. ◆ Хата мовчала. Клим у задумі слухав синову річ. Кость Гордієнко [Твори в двох томах. Т. 2. К.: Держлітвидав, 1959. С. 206].
  7. розм. квартира [1] ◆ Хата наша — дві кімнатки — нічого собі. На другому поверсі. Михайло Коцюбинський, лист до Віри Коцюбинської, 1896 р.
  8. уживається у складі назв деяких сільських установ ◆ Хата-лабораторія. ◆ Хата-читальня.

СинонімиРедагувати

  1. домівка, господа
  2. кімната
  3. квартира

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

  1. житло
  2. приміщення
  3. установа

ГіпонімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

КолокаціїРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

Від д.-рус. хата, від котрого також виникли укр. хата, рос. хата, білор. хата, пол. chata, чеськ. chata, словац. chata, в.-луж. chata. — Запозичене в давньоруські діалекти із пізньоскіфсько-сарматського *xata (< іранськ. kata), спорідненого з іранськ. kad «будинок», авар. kata- «кімната, хижа, погріб»; приклади переходу початкового k > x засвідчені в осетинській та інших східноіранських мовах (ЭССЯ 8, 21—22); з української мови слово поширилося в російську, польську та інші слов'янські; менш переконливі припущення про запозичення з фіно-угорських мов, порівняймо угор. ház «дім, хата», фін. kota та ін. (Фасмер IV 226), або з нім. Kate «хатина, халупа» (Matzenauer LF 7, 217), про спорідненість із кут (Горяев 395); висловлювалася також думка, що слово хата виходить за межі індоєвропейських мов і є ностратичним елементом (*kadʌ «будувати, сплітати, робити посуд»): ар. قِدْر «горщик», груз. კედ «камінь по кутках будови», авар. kata «комора, кліть», перс. kad «будинок», драв. k̥uti «будинок» (Иллич-Свитыч Опыт 1976, 316—317). Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 6: У — Я / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.

ПерекладРедагувати

сільський одноповерховий житловий будинок
домівка, господа
тимчасове пристановище для кого-небудь
внутрішнє житлове приміщення хати
кімната
родина, люди, які живуть, перебувають у хаті
квартира
у складі назв деяких сільських установ

ДжерелаРедагувати

  • Словник української мови : в 11 т. / Гол. ред. акад. АН УРСР І. К. Білоїд. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Білоруська
Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

відмінок одн. мн.
Н. ха́та ха́ты
Р. ха́ты ха́таў
Д. ха́те ха́там
З. ха́ту ха́ты
О. ха́тай, ха́таю ха́тамі
М. ха́те ха́тах

ха́-та

Іменник, неістота, жіночий рід, 1-ше відмінювання (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -хат-; закінчення: .

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

 
Хата

ЗначенняРедагувати

  1. хата (аналог укр. слову) ◆ немає прикладів застосування.

СинонімиРедагувати

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ДжерелаРедагувати

Російська
Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

відмінок одн. мн.
Н. ха́та ха́ты
Р. ха́ты ха́т
Д. ха́те ха́там
З. ха́ту ха́ты
О. ха́той
ха́тою
ха́тами
П. ха́те ха́тах

ха́-та

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).


Корінь: -хат-; закінчення: .

ВимоваРедагувати

МФА: []

  • вітчизняна транскрипція:

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. ◆ немає прикладів застосування.

СинонімиРедагувати

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

ХолонімиРедагувати

МеронімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

КолокаціїРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ДжерелаРедагувати