прийменник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	прийме́нник	прийме́нники
Р.	прийме́нника	прийме́нників
Д.	прийме́ннику прийме́нникові	прийме́нникам
З.	прийме́нник	прийме́нники
Ор.	прийме́нником	прийме́нниками
М.	на/в прийме́ннику	на/в прийме́нниках
Кл.	прийме́ннику*	прийме́нники*

при-йме́н-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: при-; корінь: -ймен-; суфікси: -н-ник.

Вимова

• МФА : [prei̯ˈmɛnːek] (одн.), [prei̯ˈmɛnːeke] (мн.)

• прослухати вимову

• УФ: [при^ейме́н:и^ек]

Семантичні властивості

Значення

1. незмінне службове слово, що вказує на відношення керованого іменника, а також займенника і числівника до керуючого слова ◆ Прийменники бувають прості або первісні (в, на, при, під, над і т, д,) і складені (попід, поміж, поза, з-під). Джерело — з наук. літ.. ◆ Зрозуміло, що не можуть виступати в ролі логічних центрів службові частини мови – прийменники й сполучники, які не мають самостійного значення, а служать для виявлення відношень та зв'язків між словами. Джерело — з навч. літ..

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прикметники: прийменниковий

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: preposition (en) Польськаpl: przyimek (pl) чол. Російськаru: предлог (ru) чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: прийменник