Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

відмінок однина множина
Н. прийме́нник прийме́нники
Р. прийме́нника прийме́нників
Д. прийме́ннику
прийме́нникові
прийме́нникам
З. прийме́нник прийме́нники
Ор. прийме́нником прийме́нниками
М. на/в прийме́ннику на/в прийме́нниках
Кл. прийме́ннику* прийме́нники*

при-йме́н-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: при-; корінь: -ймен-; суфікси: -ник.

Вимова ред.

  • МФА : [prei̯ˈmɛnːek] (одн.), [prei̯ˈmɛnːeke] (мн.)
  • УФ: [приейме́н:иек]

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. незмінне службове слово, що вказує на відношення керованого іменника, а також займенника і числівника до керуючого слова [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Прийменники бувають прості або первісні (в, на, при, під, над і т, д,) і складені (попід, поміж, поза, з-під). Джерело — з наук. літ.. ◆ Зрозуміло, що не можуть виступати в ролі логічних центрів службові частини мови – прийменники й сполучники, які не мають самостійного значення, а служать для виявлення відношень та зв'язків між словами. Джерело — з навч. літ..

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені словосполучення, фразеологізми ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ??

Переклад ред.

Список перекладів

Джерела ред.