числівник
УкраїнськаРедагувати
Морфосинтаксичні ознакиРедагувати
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | числі́вник | числі́вники |
| Р. | числі́вника | числі́вників |
| Д. | числі́внику числі́вникові |
числі́вникам |
| З. | числі́вник | числі́вники |
| Ор. | числі́вником | числі́вниками |
| М. | на/в числі́внику | на/в числі́вниках |
| Кл. | числі́внику* | числі́вники* |
чис-лі́в-ник
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 2 О; тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -числ-; суфікси: -ів-н-ик-
ВимоваРедагувати
прослухати вимову?, файлСемантичні властивостіРедагувати
ЗначенняРедагувати
- частина мови, яка позначає кількість предметів (кількісний числівник) або їх порядок при лічбі (порядковий числівник) і відповідає на питання скільки? котрий? ◆ Складені числівники містять в собі два і більше простих чи складних числівників.
СинонімиРедагувати
- -
АнтонімиРедагувати
- -
ГіперонімиРедагувати
ГіпонімиРедагувати
Усталені словосполучення, фразеологізмиРедагувати
Споріднені словаРедагувати
- зменш.-пестливі. форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
ЕтимологіяРедагувати
Від ??
ПерекладРедагувати
| Список перекладів | |
| |