числівник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	числі́вник	числі́вники
Р.	числі́вника	числі́вників
Д.	числі́внику числі́вникові	числі́вникам
З.	числі́вник	числі́вники
Ор.	числі́вником	числі́вниками
М.	на/в числі́внику	на/в числі́вниках
Кл.	числі́внику*	числі́вники*

чис-лі́в-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -числ-; суфікси: -ів-н-ик-

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. частина мови, яка позначає кількість предметів (кількісний числівник) або їх порядок при лічбі (порядковий числівник) і відповідає на питання скільки? котрий? ◆ Складені числівники містять в собі два і більше простих чи складних числівників.

Синоніми

1. -

Антоніми

1. -

Гіпероніми

1. частина мови

Гіпоніми

1. кількісний числівник, порядковий числівник

Усталені словосполучення, фразеологізми

• кількісний числівник
• порядковий числівник

Споріднені слова

• зменш.-пестливі. форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Іспанськаes: numeral чол. Італійськаit: numerale чол. Англійськаen: numeral Африкаансaf: telwoord Грецькаel: το αριθμητικό Китайськаzh: 数词 shù-cí Латиськаlv: skaitļa vārds Нідерландськаnl: telwoord Німецькаde: Zahlwort сер. Російськаru: числительное Турецькаtr: sayı Французькаfr: adjectif numéral Чеськаcs: číslovka

Джерела

• Словник УЛІФ: числівник