Морфологічні та синтаксичні властивості
ред.
а́
Іменник, неістота, середній рід, незмінний (тип відмінювання 0 за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -а-.
Семантичні властивості
ред.
- перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука «а».◆ — Сергійку, напиши на дошці літеру «а», будь ласка.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
Прислів'я та приказки
ред.
Від грецької Α, α
Сполучник.
Морфологічні та синтаксичні властивості
ред.
Семантичні властивості
ред.
- протиставний
- поєднує речення, протиставлені змістом одне одному; значенням близький до але, проте, навпаки. ◆ Згода дім будує, а незгода руйнує Номис
- із часткою не (сполучення н е, або а н е) поєднує речення (або члени речення), з яких одне виключається іншим. ◆ Не питай старого, а бувалого Номис
- поєднує речення (або члени речення), не відповідні одне одному змістом, причому зміст другого суперечить сподіваному змістові, що випливає з першого; але, проте, однак. ◆ Бачить під лісом, а не бачить під носом Номис
- поєднує протилежні змістом речення або члени речення, які мають відтінок допустовості; проте, однак, все-таки. ◆ - Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати, І спати на волі Шевченко
- поєднує підрядне допустове речення з головним. ◆ Коли ідеш ти самотою, То хоч якатвоя тропа, А перед безвістю глухою Душа опиниться сліпа Рильський
- зіставний
- поєднує члени речення або й цілі речення, в яких зіставляються одночасні дії; значенням наближається до тим часом, у той же час. ◆ Катерину чорнобриву В полі поховали, А славнії запорожці В степу побратались Шевченко
- приєднувальний
- приєднує нові речення або члени речення при послідовному викладі думок, описові ряду предметів чи явищ. ◆ Багатим та скупим вливали Розтопленеє срібло в рот. А брехунів там заставляли Лизать гарячих сковород Котляревський
- у сполученні з прислівниками часу або словами, що означають час, уживається для поєднання речень або членів речення, зв'язаних між собою часовою послідовністю. ◆ [Русалка Польова:] Мак мій жаром червонів, а тепер він почорнів Леся Українка
- поєднує речення, які виражають послідовність подій або порядок розташування чого-небудь у просторі. ◆ Виходжу я од Марусі, і вона мене до воріт доводить, а за нею дітки то-потять дрібненько-важкенько… Марко Вовчок
- приєднує до того чи іншого слова в реченні наступне речення або члени речення, які розвивають, доповнюють висловлену думку. ◆ Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася Марко Вовчок
- приєднує речення мети, часу, причини, умови, надаючи їм більшої виразності, посилюючи їх значення. ◆ Цар Микола її [волю] приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить Шевченко
- приєднує вставні слова або речення у такому ж самому значенні. ◆ В тім городі жила Дидона, А город звався Карфаген, Розумна пані і моторна, Для неї трохи сих імен Котляревський
- у сполуч. зі сл. іноді, крім того, найбільше, особливо, може; тим більше, головне, по-друге та ін. приєднує речення і члени речення, які додатково характеризують або оцінюють висловлену думку. ◆ Уся хатня робота припала Гафійці, а найбільше мороки завдавали їй свині Коцюбинський
- приєднує речення, які вказують на результат дії, що випливає з попереднього речення. ◆ Голова задумала, а ноги несуть Номис
- у сполуч. зі сл. тому, через те, отже, значить і т. ін. приєднує речення або члени речення, які вказують на висновок, що випливає з попереднього речення. ◆ Як і кожному авторові, а значить, і мені хотілось, щоб переклади вийшли найкращими Коцюбинський
- у сполуч. зі сл. все через. приєднує речення або члени речення, в яких розкривається причина того, про що йшла мова раніше. ◆ Не знаю вже, що з собою діяти. А все через перевтому Коцюбинський
- уживається на початку речень, в основному питальних. ◆ Підійшов до іх сусіда, привітавсь та й каже: «А чи чули ви, що коло Чорного гаю розбої?» Марко Вовчок
- уживається на початку речень, що виражають несподіваний перехід до іншої думки або теми розмови. ◆ Може б Ви вияснили їм [редакторам] мету обміну часописами. Буду дуже вдячний за поміч. А що чували про ювілейний збірник «Свободи»? Коцюбинський
- приєднально-підсилювальний
- у сполуч. із займ. і присл. як, який, скільки, що та ін. приєднує речення (здебільшого пптальні чи окличні) або члени речення, підсилюючи виразність їх змісту. ◆ Здоровенька була, Лисичко! Поласуй з нами, молодичко! А виноград же то який! Глібов
- єднальний
- діал. має значення спол. «і». ◆ Коню сивий, будь щасливий а не спотикайся Чубинський
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
Частка.
Морфологічні та синтаксичні властивості
ред.
Семантичні властивості
ред.
- питальна або спонукальна для підсилення мови.
Вигук.
Морфологічні та синтаксичні властивості
ред.
Семантичні властивості
ред.
- виражає здогад, здивування і т. ін. ◆ Яким, видно, помітив гнідкову думку й почав його докоряти: — А, не хочеш? Угинаєшся?.. Не хотів і Яким уставати, та, бач, збудили... (Панас Мирний, Зібрання творів, том IV, 1955, 310);
- виражає незадоволення, досаду, погрозу, злорадство. ◆ Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі.. — А-а! не дратуйте ж бо!.. (Коцюбинський, Зібрання творів, І, 1955, 199);
- виражає переляк, відчай, біль. ◆ Щоб оце хтось прийшов на виноградник, зрубав його, спалив, знищив хліб святий — а-а! (Коцюбинський, Зібрання творів, І, 1955, 203);
- Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
- Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.
прослухати вимову?, файл