полум'я
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | по́лум’я | — |
| Р. | по́лум’я | — |
| Д. | по́лум’ю | — |
| З. | по́лум’я | — |
| Ор. | по́лум’ям | — |
| М. | по́лум’і по́лум’ю |
— |
| Кл. | по́лум’я* | — |
по́-лу-м’я
Іменник, неістота (тип відмінювання 6a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -полум’-; закінчення: -я.
Вимова
ред.- МФА: [ˈpɔlʊmʲjɐ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.
Значення
ред.- вогонь, що здіймається над предметом, що горить; вогонь запального газу. [≈ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- велика сила вияву чого-небудь. [▲ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів’я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
ред.Від полум'я сер., рос. пламя запозичене з церковнослов., при народн. по́ломя, по́лымя (див. Шахматов, Очерк 158 і сл.; ИОРЯС 7, 2, 352 і сл.), укр. по́лом'я, по́ломня, блр. по́ломя, д.-рус. поломя, ст.-слов. пламы, род. в. пламене φλόξ, πῦρ (Остром., Клоц., Супр.), болг. пла́мен, сербохорв. пла̏ме̑н, словен. plámen, род. в. plaména, чес. рlаmеn, слц. рlаmеň], польське рłоmiеń, в.-луж. рłоmjо, н.-луж. рłоḿе. Праслов. *роlmеn — зв'язано з поле́ть, поле́но, пали́ть, пе́пел. Порівняй лит. реlеnаĩ «зола», латис. pę́lni — те ж, д.-пруське реlаnnо ж., лит. pelẽnė ж. «вогнище», можл., також алб. рjаlmе «стовп куру» (М. Шмідт, KZ 50, 243, 248); див. Траутман, ВSW 213 и сл.; Перссон, ВВ 19, 258; М.–Э. 3, 197. (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад
ред.| Список перекладів | |
| Список перекладів | |