вогонь
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | вого́нь | вогні́ |
Р. | вогню́ | вогні́в |
Д. | вогне́ві вогню́ |
вогня́м |
З. | вого́нь | вогні́ |
Ор. | вогне́м | вогня́ми |
М. | вогні́, вогню́ | вогня́х |
Кл. | вогню́* | вогні́* |
во-гонь
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -вогонь-.
Вимова
ред.- МФА: одн. [wɔɦɔnʲ], мн. [woˈɦnʲi]
прослухати вимову
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом [≈ 1] ◆ У великих печах палав такий вогонь, що аж на вулиці ставало душно. М. М. Коцюбинський
- Синоніми
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.Список перекладів | |
|