вогонь
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | вого́нь | вогні́ |
| Р. | вогню́ | вогні́в |
| Д. | вогне́ві вогню́ |
вогня́м |
| З. | вого́нь | вогні́ |
| Ор. | вогне́м | вогня́ми |
| М. | вогні́, вогню́ | вогня́х |
| Кл. | вогню́* | вогні́* |
во-гонь
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -вогонь-.
Вимова ред.
- МФА: одн. [wɔɣɔnʲ], мн. [woˈɣnʲi]
прослухати вимову
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом [≈ 1] ◆ У великих печах палав такий вогонь, що аж на вулиці ставало душно. М. М. Коцюбинський
- Синоніми
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| |