Морфосинтаксичні ознаки
ред.
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
пов'я́зка
|
пов'я́зки
|
| Р.
|
пов'я́зки
|
пов'я́зок
|
| Д.
|
пов'я́зці
|
пов'я́зкам
|
| З.
|
пов'я́зку
|
пов'я́зки
|
| Ор.
|
пов'я́зкою
|
пов'я́зками
|
| М.
|
пов'я́зці
|
пов'я́зках
|
| Кл.
|
пов'я́зко*
|
пов'я́зки*
|
по-в'я́з-ка
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: по-; корінь: -в'яз-; суфікс: -к; закінчення: -а.
Семантичні властивості
ред.
- вузький шматок тканини, яким обв'язують що-небудь (голову, руку і т. ін.). ◆ Пані Люба недужа лежить з пов'язкою на голові в ліжку. Степан Васильченко, «III», 1960 р. ◆ Жінки клопочуться з ізоляційним матеріалом, з отією самою синтетичною скловатою, захищаючись від її гострої пилюки марлевими пов'язками. Олесь Гончар, «Тронка», 1963 р.
- смужка тканини на рукаві як знак чого-небудь. ◆ До нас під'їхав на коні офіцер військової академії з червоною пов'язкою на рукаві. Петро Панч, «На калиновім мості», 1965 р.
- шматок тканини, бинта і т. ін., що підтримує хвору частину тіла в потрібному положенні або закріплює на ній перев'язний матеріал. ◆ Остапові зсунулась пов'язка з рани, і.. йому ніяк не вдавалось зав'язати її. Михайло Коцюбинський, «I», 1955 р. ◆ Рука висіла у нього на пов'язці. Натан Рибак, «Час», 1960 р.
- старовинний жіночий головний убір. ◆ Темне волосся, зачесане на проділ, прикривала шовкова біла пов'язка, кінці якої спускалися на груди. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
Прислів'я та приказки
ред.
Див. пов'язати
| вузький шматок тканини, яким обв'язують що-небудь (голову, руку і т. ін.)
|
|
|
|
| смужка тканини на рукаві як знак чого-небудь
|
|
|
| шматок тканини, бинта і т. ін., що підтримує хвору частину тіла в потрібному положенні або закріплює на ній перев'язний матеріал
|
|
|
|
| старовинний жіночий головний убір
|
|
|
прослухати вимову?, файл