пов'язка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	пов'я́зка	пов'я́зки
Р.	пов'я́зки	пов'я́зок
Д.	пов'я́зці	пов'я́зкам
З.	пов'я́зку	пов'я́зки
Ор.	пов'я́зкою	пов'я́зками
М.	пов'я́зці	пов'я́зках
Кл.	пов'я́зко*	пов'я́зки*

по-в'я́з-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: по-; корінь: -в'яз-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: [pɔ̝w'jɑzkɑ̽]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. вузький шматок тканини, яким обв'язують що-небудь (голову, руку і т. ін.). ◆ Пані Люба недужа лежить з пов'язкою на голові в ліжку. Степан Васильченко, «III», 1960 р. ◆ Жінки клопочуться з ізоляційним матеріалом, з отією самою синтетичною скловатою, захищаючись від її гострої пилюки марлевими пов'язками. Олесь Гончар, «Тронка», 1963 р.
2. смужка тканини на рукаві як знак чого-небудь. ◆ До нас під'їхав на коні офіцер військової академії з червоною пов'язкою на рукаві. Петро Панч, «На калиновім мості», 1965 р.
3. шматок тканини, бинта і т. ін., що підтримує хвору частину тіла в потрібному положенні або закріплює на ній перев'язний матеріал. ◆ Остапові зсунулась пов'язка з рани, і.. йому ніяк не вдавалось зав'язати її. Михайло Коцюбинський, «I», 1955 р. ◆ Рука висіла у нього на пов'язці. Натан Рибак, «Час», 1960 р.
4. старовинний жіночий головний убір. ◆ Темне волосся, зачесане на проділ, прикривала шовкова біла пов'язка, кінці якої спускалися на груди. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.

Синоніми

1. —
2. —
3. —

Антоніми

1. —
2. —
3. —

Гіпероніми

1. —
2. —
3. —

Гіпоніми

1. —
2. —
3. —

Холоніми

1. —
2. —
3. —

Мероніми

1. —
2. —
3. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієслова: пов'язати, пов'язувати

Етимологія

Див. пов'язати

Переклад

вузький шматок тканини, яким обв'язують що-небудь (голову, руку і т. ін.)
Івритhe: תחבושת Італійськаit: benda (it) жін. Англійськаen: bandage (en), fillet (en), band (en) Болгарськаbg: превръзка (bg) жін. Білоруськаbe: павязка (be) жін. Польськаpl: bandaż (pl) чол. Португальськаpt: bandagem Російськаru: повязка (ru) жін. Французькаfr: bandage (fr) Японськаja: 包帯 (hōtai)

смужка тканини на рукаві як знак чого-небудь

шматок тканини, бинта і т. ін., що підтримує хвору частину тіла в потрібному положенні або закріплює на ній перев'язний матеріал
Англійськаen: strip (en), bandage (en); dressing (en) Німецькаde: Verband (de) чол. Польськаpl: opatrunek (pl) чол.

старовинний жіночий головний убір

Джерела

• Словник УЛІФ: пов'язка
• Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 699.